Кен Г'юз

Кеннет Грем «Кен» Г'юз (англ. Kenneth Graham «Ken» Hughes; 19 січня 1922 — 28 квітня 2001)[3] — англійський кінорежисер, сценарист та продюсер, відомий створенням дитячого фільму «Хі-хі, піф-паф!» (1968).[4]

Кен Г'юз
Народився (1922-01-19)19 січня 1922
Ліверпуль, Велика Британія[1]
Помер 28 квітня 2001(2001-04-28) (у віці 79 років)
Лос Анджелес, Каліфорнія, США[2]
Країна  Велика Британія
Діяльність кінорежисер, сценарист, кінопродюсер
Знання мов англійська
IMDb ID 0400731

Біографія

Г'юз народився у Ліверпулі. Незабаром його сім'я переїхала до Лондона. Г'юз виграв конкурс аматорських фільмів у віці 14 років[4] та працював проекціоністом. Коли йому було шістнадцять, він пішов працювати на BBC техніком і став звукорежисером.[5]

У 1941 році Г'юз почав знімати документальні та короткометражні фільми;[6] він також знімав навчальні фільми для Міністерства оборони. Зрештою Г'юз повернувся до ВВС, де знімав документальні фільми.

Першим фільмом Г'юза як режисера став фільм категорії B "Широкий хлопчик" у 1952 році. Він також зняв короткометражний фільм "Справа Дрейтона" (1953), який став першим із серії фільмів "Скотланд-Ярд" (1953-1961), та фільми "Темні сходи" (1953) та "Анонімне вбивство" (1955). Г'юз також зняв фільми "Чорний 13" (1954) та "Будинок через озеро" (1954) для Hammer Film за мотивами власного роману Г'юз.

У 1959 році Г'юз отримав "Еммі" за написання телевізійної п'єси "Едді" (для Театру Алькоа ), в якій зіграв Міккі Руні.[7]

У 1950-ті Г'юз знімає фільми переважно для студії Warwick Films продюсерів Ірвінга Аллена та Альберта Брокколі.

Г'юз став сценаристом та режисером фільму "Хі-хі, піф-паф!" (1968) продюсера Альберта Брокколі. Незважаючи на касовий успіх, фільм отримав негативні оцінки критиків, яким несподобалась,що фільм "занадто сентиментальний".[8] "Фільм заробив багато грошей, але це насправді не дуже сильно мене задовольняє. Але з іншого боку, я робив фільми, які отримували нагороди в Берліні та інших місцях, та не заробляв на них грошей. І це теж не змушує мене почувати себе краще" - пригадував Г'юз.[9]

Ірвінг Аллен спродюсував фільм "Кромвель" (1970). Це був "проєкт мрії" Г'юза, який називав його "найкращим, що я коли-небудь робив".[5] У головних ролях знімались Річард Гарріс та Алек Гіннес, але фінансового успіху стрічка не мала.[9] В результаті фінансового провалу, не вдалось зібрати кошти на наступним фільм "Десять днів, які сколихнули світ".

Наприкінці 1970-х років Г'юз зіткнувся з фінансовими труднощами. Він вперше працював у США, знімаючи Мей Вест у її останньому фільмі "Секстетт" (1978).

Останнім його фільмом став слешер "Нічна школа" (1981), в якому дебютувала Рейчел Ворд.

Особисте життя та смерть

Г'юз мав три шлюби з двома різними жінкам. У 1946–1957 роки він був одружений із Шарлоттою Епштейн, а з 1970 по 1976 рік він був одружений з Черрі Прайс, від якої у нього народилася дочка Мелінда, оперна співачка. Шлюб було розірвано у 1976 році, а Г'юз знову одружився на своїй першій дружині у 1982 році.[4]

Вони все ще були одружені, коли Г'юз помер від ускладнень від хвороби Альцгеймера у будинку престарілих в Лос-Анджелесі.

Фільмографія
  • Семмі (1952) - сценарист
  • Широкий хлопчик (1952) - режисер
  • Справа Дрейтона (1953) - режисер, сценарист
  • Зниклий чоловік (1953) - сценарист, режисер
  • Вбивство при свічках (1953) - сценарист, режисер
  • Чорний 13 (1953) - режисер, сценарист
  • Темні сходи (1953) - режисер, сценарист
  • Палаючий караван (1954) (короткометражка) - сценарист, режисер
  • Пасажир до Токіо (1954) (короткометражка) - режисер
  • Дивна справа Блонді (1954) (короткометражка) - сценарист, режисер
  • Будинок через озеро (1954), він же Теплова хвиля - режисер, сценарист
  • Мозкова машина (1955) - режисер, сценарист
  • Маленька Червона Мавпа (1955) - режисер, сценарист
  • Нічний літак до Амстердама (1955) - режисер
  • Сповідь (1955) - режисер, сценарист
  • Зсув часу (1955) - режисер
  • Літаюче око (1955) - сценарист
  • Джо Макбет (1955) - режисер, сценарист
  • Поштовий штемпель задля небезпеки (1955), він же портрет Alisonr - письменника
  • Анонімне вбивство (1955) (короткометражка) - режисер
  • Злий, коли вони приходять (1956) - режисер, сценарист
  • Місто на суді (1957) - сценарист
  • Довгий шлях (1957) - режисер, сценарист
  • Високий політ (1957) - сценарист
  • Семмі (1958) - продюсер, сценарист, режисер
  • Соло для Канарейки (1958) - письменник
  • Театр Алькоа (1958) - сценарист епізода "Едді"
  • Джазовий човен (1960) - режисер, сценарист
  • Суд над Оскаров Вайльдом (1960) - режисер, сценарист
  • В Ніку (1960) - режисер, сценарист
  • Маленький світ Семмі Лі (1963) - режисер, сценарист
  • Шпигунство (1964) - сценарист, режисер
  • Поза людськими обмеженнями (1964) - режисер
  • Ворог держави (1965) - сценарист
  • Падай замертво, дорогенька (1966) - режисер, продюсер, сценарист
  • Казино Рояль (1967) - режисер, сценарист
  • Хі-хі, піф-паф! (1968) - режисер, сценарист
  • Акула! (1969) - сценарист
  • Кромвель (1970) - режисер, сценарист
  • Семмі (1972) - сценарист
  • Загроза (1973) - сценарист
  • Колдіц (1974) - сценарист
  • Смероносний проєкт (1974) - режисер
  • Падіння орлів (1974) - сценарист
  • Наберіть М для вбивства (1974) - сценарист
  • Альфі Дарлінг (1975) - режисер, сценарист
  • Нафта на Півночі: Крайній термін (1975) - епізод "Deadline" - сценарист
  • Секстетт (1978) - режисер
  • Нічна школа (1981) - режисер

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #122726790 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Ken Hughes — Film Director, 79. The New York Times. Associated Press. 2 травня 2001. Процитовано 23 лютого 2018.
  3. BFI
  4. Thurber, Jon (30 квітня 2001). Ken Hughes; Screenwriter and Director of 'Chitty Chitty Bang Bang'. Los Angeles Times. Процитовано 23 лютого 2018.
  5. Cromwell knocked about a bit The Guardian 16 July 1970: 8.
  6. Obituary at Variety
  7. Alfred Brenner. 17 серпня 2011. Процитовано 23 лютого 2018.
  8. Ken Hughes. The Daily Telegraph. 1 травня 2001. Процитовано 23 лютого 2018.
  9. Bergan, Ronald (1 травня 2001). Ken Hughes. The Guardian. Процитовано 23 лютого 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.