Керол Лі

Лі народилася в Нью-Йорку, а виросла в Джексон-Хайтс, штат Квінз. [6] Пізніше вона відвідувала Бінгемтонський університет (1968-70), Емпайр-Стейт-коледж (1972-74), де здобула ступінь бакалавра [7] з творчих робіт [1] та Бостонський університет [5] (1974-75).

У 1977 році Лі переїхала до Сан-Франциско і почала працювати повією. Через два роки її зґвалтували двоє чоловіків у закладі, в якому вона працювала. Вона не повідомляла про це в поліцію, побоюючись закриття закладу. Лі описує зґвалтування як вирішальний момент у її житті та те, що спонукало її активізувати права секс-працівників. [1]

Лі приєдналася до COYOTE і долучився до її діяльності, [1] а через Коаліцію з проституції координувала проект виїзної роботи для вуличних секс-працівників у Сан-Франциско. [8]

У 1983 році Лі написала сатиричну п'єсу «Червона блудниця», яку вона виконала на Національному фестивалі жіночого театру цього року в Санта-Крус. [1] З тих пір вона виступала в п’єсах у клубах, театрах, на мітингах та в рамках туру Sex Workers Art Show. [8]

Під час кризи СНІДу на початку 1980-х років Лі була прихильницею безпечного сексу, але виступала проти обов'язкового тестування на ВІЛ. Лі вирішила залишити Сан-Франциско, де ВІЛ переважав над думками всіх, і вирушила до Техасу, де вона мала намір створити організацію: TWAT (Texas Whores And Tricks). Під час подорожі до Техасу її машина зламалася в Тусоні, штат Арізона. Під час перебування в Тусоні вона відповіла на невеличку рекламу художника Денніса Вільямса, який проводив щотижневі 2-годинні комедійні програми на західному міжнародному телебаченні Тусона. Лі приєдналася до шоу, створила та розробила для нього декількох персонажів. Через два роки Лі вирішила, що їй потрібна більш богемна обстановка, щоб розвинути свою індивідуальність, і повернулася до Сан-Франциско. [6]

Повернувшись до Сан-Франциско, Лі приєдналася до організації, яка займається боротьбою зі СНІДом «Громадяни за медичну справедливість» та організувала демонстрації та прес-конференції. Вона також співпрацювала з Сестрами вічного потурання. [6]

Лі знімає відео з 1985 р. [8] та отримує нагороди від Американського інституту кіномистецтва за «Так означає так», «Ні означає ні» . [1] Фестиваль фільмів та мистецтв сексуальних працівниць у Сан-Франциско був заснований Лі в 1999 році, де вона також є співавторкою разом з Ерікою Еленою та Джовелін Річардс. [9]

З 1993 р. Лі була однією з основних вкладників у Робочу групу з проституції в Сан-Франциско, доповідь якої закликає до декриміналізації проституції, була опублікована в 1996 р. [1]

У 2006 році Лі отримала грант Фонду творчої праці на створення у співпраці з Центром сексу та культури медіатеки. [8]

На даний момент Лі живе в Сан-Франциско і є бісексуалкою. [10]

Їй приписують впровадження терміну «секс-працівник» [4] на конференції Жінки проти насильства в порнографії та медіа наприкінці 1970-х. Раніше використовувалася термінологія «Індустрія використання сексу». Фраза її турбувала, оскільки вона об'єктивувала працівників секс-бізнесу. Вона запропонувала перейменувати цю панель у «Індустрію сексуальної праці» і почала використовувати цей термін у своїх п'єсах до того, як вперше було опубліковано «секс-працівник», яке з'явилося в газеті Associated Press 1984 року. [11] Вона пояснює це в наступному есе під назвою «Винайдення секс-роботи»:

«Я винайшла секс-роботу. Не діяльність, звичайно. Термін. Цей винахід був мотивований моїм бажанням узгодити мої феміністичні цілі з реальністю мого життя та життям жінок, яких я знала. Я хотіла створити атмосферу толерантності всередині і за межами жіночого руху щодо жінок, які працюють у секс-індустрії». [12] [13]

• ACT UP

• Juhasz, Alexandra (2001). Women of Vision: Histories in Feminist Film and Video. Visible evidence (англ.) 9. U of Minnesota Press. ISBN 9781452904252.
• Leigh, Carol (2004). Unrepentant Whore: The Collected Writings of Scarlot Harlot. San Francisco: Last Gasp. ISBN 9780867195842.
• Nagle, Jill, ред. (1997). Whores and Other Feminists (англ.). Psychology Press. ISBN 9780415918220.

• Фестиваль кіно та мистецтв у Сан-Франциско
• Медіатека секс-працівника

1. Martin, Glen (8 вересня 1996). SUNDAY INTERVIEW -- A New Agenda For the Oldest Profession / Carol Leigh was working as a hooker when something happened that changed her life and her focus. Now she works to protect prostitutes' rights and safety. SFGate. Процитовано 16 листопада 2019.
2. Lemons, Stephan (21 липня 2000). Sex with latex. Salon. с. 2. Архів оригіналу за 21 серпня 2001. Процитовано 2 вересня 2010.
3. Juhasz, 2001, с. 4, 13, 342.
4. Inaugural Hong Kong sex workers' film festival offers nuanced, diverse portrait of trade. Malaysia Star. AP. 14 серпня 2006. Архів оригіналу за 22 червня 2011. Процитовано 2 вересня 2010.
5. Tabak, Nate (28 січня 2002). Illicit Career of an Adult Escort Offers the Allure of Big Money with the Risk of Violence and Disease. Daily Cal. Архів оригіналу за June 3, 2009. Процитовано 2 вересня 2010.
6. Artists - Carol Leigh. www.e-felix.org. FELIX. Процитовано 16 листопада 2019.
7. Carol Leigh. www.linkedin.com. LinkedIn. Процитовано 16 листопада 2019.
8. Prostitution Issues-Biography: Carol Leigh aka Scarlot Harlot. www.bayswan.org. BAYSWAN. Процитовано 16 листопада 2019.
9. San Francisco Bay Area Sex Worker Film & Arts Festival. www.sexworkerfest.com. Sex Worker Fest. Процитовано 16 листопада 2019.
10. Leigh, 2004.
11. Carol Leigh coins the term "sex work". 4 листопада 2014.
12. Leigh, 2004, с. 69.
13. Nagle, 1997, с. 233.
14. Leigh, Carol (Sex worker). www.worldcat.org. WorldCat. Процитовано 16 листопада 2019.
15. Carol Leigh Work. people.wcsu.edu. Western Connecticut State University. Процитовано 16 листопада 2019.