Керрі Чепмен Кетт

Керрі Чепмен Кетт (англ. Carrie Chapman Catt 9 січня 1859 — 9 березня 1947) — американська суфражистка, лідерка суфражистського руху, відіграла вагому роль у боротьбі за прийняття дев'ятнадцятої поправки до Конституції США, що дає жінкам право голосу[5] . Була однією з найвідоміших жінок у першій половині 20 століття в США[6] .

Керрі Чепмен Кетт
Carrie Chapman Catt
Ім'я при народженні Керрі Клінтон Лейн
Народилася 9 січня 1859(1859-01-09)[1][2][…]
Ріпон, Фон-дю-Лак, Вісконсин, США
Померла 12 березня 1947(1947-03-12)[1][2] (88 років) або 9 березня 1947(1947-03-09)[3] (88 років)
Нью-Рошелл, Вестчестер, Нью-Йорк, США
Поховання Вудлон
Країна  США
Діяльність журналістка, політик, антимілітаристка, суфражистка, феміністка
Alma mater Університет штату Айова
Знання мов англійська[4]
Партія Commonwealth Land Partyd
Автограф
Нагороди

Національна зала слави жінок (1982)

Зала слави жінок Айови

Біографія

Керрі народилася в 1859 році у штаті Вісконсин. Ще дитиною вона почала цікавитися наукою і хотіла стати лікарем. Закінчивши школу, вступила до Сільськогосподарського коледжу Айови (зараз Університет штату Айова)[7] . Спочатку батько Кетт був проти її вступу до коледжу, але пізніше пом'якшав і покрив частину витрат на навчання. Щоб забезпечити себе, Керрі доводилося працювати посудомийкою, бібліотекарем, а також учителькою в сільських школах.

Під час навчання Керрі приєдналася до місцевої літературної спілки — студентської організації, мета якої полягала у розвитку у студентів навичок, необхідних у навчанні, і підвищенні їхньої впевненості у собі. На зборах цього товариства розмовляти було дозволено тільки чоловікам. Кетт порушила правила і почала брати участь у дебатах. З цього почалося обговорення і перегляд ролі жінок у заходах, які проводилися організацією. Це в кінцевому підсумку призвело до скасування заборони на участь у бесідах жінок. Крім цього, Керрі входила до лав сестринства Pi Beta Phi, започаткувала дискусійний клуб тільки для жінок, а також виступала за участь студенток у військових тренуваннях.

Після трьох років навчання Кетт отримала диплом бакалавра наук . Вона була єдиною жінкою з усього курсу. Після закінчення навчання Керрі працювала в суді, потім вчителькою, а потому — директоркою школи у штаті Айова[8] .

У лютому 1885 року Керрі вийшла заміж за редактора місцевої газети Лео Чепмена, але він помер наступного року. Приблизно в той же час вона стала активною учасницею суфражистського руху. У 1890 році вона знову вийшла заміж за Джорджа Кетті, заможного інженера. Він підтримував дружину у її боротьбі за жіночі права. Завдяки цьому шлюбу вона змогла щороку проводити широкі кампанії на підтримку виборчого права для жінок.

Роль у суфражистському русі

Американська суфражистська асоціація

У 1887 році Кетт повернулася до свого рідного міста і стала учасницею суфражистського руху. З 1890 по 1892 вона працювала секретарем в уряді штату. У цей же час вона стала працювати в американській національній суфражистській асоціації і навіть виступала від імені асоціації на конвенції у Вашингтоні в 1890 році[9] . У 1892 вона на прохання Сьюзен Ентоні звернулася до Конгресу з посланням про необхідність увести поправку до конституції, що дає жінкам право голосу.

6 квітня 1916 року, Керрі Кетт перед суфражистками, готовими вирушити в поїздку по США з кампанією на підтримку прав жінок

Кетт двічі обирали на посаду президента суфражистської асоціації: її перший термін був з 1900 по 1904, другий з 1915 по 1920. Вона пішла після першого терміну, щоб подбати про свого хворого чоловіка. Однак повернулася в 1915 році; до цього часу асоціація сильно розділилася під керівництвом Анни Говард Шоу. Під час свого другого президентського терміну Керрі вдалося розширити асоціацію і зібрати хороший бюджет[9] . На конвенції в 1916 році в Атлантик-Сіті вона представила свій «План перемоги». Вона хотіла привернути сенаторів і представників різних штатів до підтримки жіночого виборчого права. Її метою було просування виборчого права не тільки на державному, а й на регіональних рівнях[10] . Також вона розраховувала знайти компроміс з тими штатами, які були різко проти права голосу для жінок. Під керівництвом Кетт асоціації вдалося заручитися підтримкою Білого дому і Сенату . До 1917 року деякі західні штати вже надали жінкам право голосу. Кетт вирішила зосередитися на кожному штаті окремо і провела успішну кампанію у штаті Нью-Йорк, завдяки якій був ухвалений закон, що надає його мешканкам виборче право. У тому ж році президент і конгрес прийняли рішення про вступ США в Першу світову війну . Кетт відкрито підтримала уряд, розраховуючи, що це буде корисним для суфражистського руху, який стане сприйматися як патріотичний. Однак серед суфражисток її рішення було прийнято неоднозначно. Наступного року президент підтримав суфражистський рух. І, нарешті, у серпні 1920 року, після запеклого лобіювання Кетт і суфражистської асоціації виборчого права для жінок, була прийняла 19 поправка до конституції[11][12] .

Керрі Кетт і Мері Хей отримують бюлетені, щоб вперше проголосувати на президентських виборах у 1920 році.

Під час своїх агітаційних компаній, у залежності від штату, Кетт іноді зверталася до забобонів того часу. Наприклад, у Південній Кароліні в 1919 вона користувалася расистськими настроями, стверджуючи, що отримання жінками права голосу «зміцнить позиції білих американців, не ослабить»[13] . Суфражистська асоціація була найбільшою організацією, яка бореться за право голосу для жінок в Америці. З 1880 по 1920 роки Кетт провела десятки кампаній, організувала роботу величезного числа волонтерів (1 мільйон до 1920 року), і виголосила сотні промов. Після прийняття 19 поправки Керрі покинула пост президента асоціації[14] . Однак вона продовжила роботу по просуванню прав жінок. Після смерті чоловіка вона вступила до лав інтернаціонального альянсу жінок (суфражистська організація), а також заснувала Лігу виборниць (1920 рік), метою якої було допомагати жінкам користуватися набутим виборчим правом[11] .

Інтернаціональний суфражистський рух

Кетт була також лідеркою інтернаціонального суфражистського руху[15] . У 1902 вона допомогла заснувати Міжнародний суфражистський альянс (зараз Міжнародний союз жінок), до якого пізніше приєдналися організації із 35 країн[9] . З 1904 по 1923 Керрі була президентом альянсу. Протягом 8 років вона займалася просуванням жіночих прав по всьому світу. А після залишення посади президента американської суфражистської асоціації вона сконцентрувала свої сили на допомозі жінкам домагатися права голосу по всьому світу. Альянс існує донині.

Діяльність під час Світових Воєн
Керрі Чепмен Кетт

У 1920-х і 1930-х Кетт займалася антивоєнною діяльністю. Ще на самому початку Першої світової її і Джейн Аддамс запрошували очолити організацію, яка виступає за мир. Керрі відмовилася від запрошення. Вона вважала, що це зашкодить її інтернаціональній роботі з просування прав жінок, оскільки її вступ до руху за мир означав би, що вона встала на бік однієї із країн у міжнародному конфлікті. Однак, було прийнято рішення, що американська суфражистська асоціація допомагатиме червоному хресту, а також допомагатиме жінкам перейняти роботу чоловіків, які вирушили на війну. Та її увага була повністю зосереджена на суфражизмі аж до прийняття 19 поправки у 1920.

Після прийняття поправки Кетт почала допомагати руху за мир. Оскільки вона не хотіла приєднуватися до жодної із вже існуючих організацій, що займаються цією проблемою, вона із групою однодумців заснували Національний комітет із причин та завершення воєн (the National Committee on the Cause and Cure of War). Однак пізніше, під час Другої світової війни, Кетт покинула комітет, визнавши, що організація вийшла не такою, якою вона її планувала створити: до її лав входили не всі жінки, а тільки білі жінки з середнього класу, до того ж діяльність організації була спрямована не на зміцнення можливостей її учасниць, а тільки на просвітництво людей на тему міжнародних проблем.

У 1933 році, у відповідь на зростаючу владу Гітлера, Кетт організувала Комітет по протесту жінок неєврейського походження проти переслідування євреїв у Німеччині (he Protest Committee of Non-Jewish Women Against the Persecution of Jews in Germany)[16] . Група створила петицію проти переслідування євреїв, яку підписали 9 000 американських жінок неєврейського походження[17] . У документі засуджувалося насильство над євреями в Німеччині. Кетт також чинила тиск на уряд, щоб полегшити імміграційне законодавство, у результаті чого євреям стало легше домогтися політичного притулку в Америці. Керрі стала першою жінкою, нагородженою американською єврейською медаллю (American Hebrew Medal)[18] .

Смерть і визнання
Поштова марка США (Керрі Кетт посередині)

Кетт померла від серцевого нападу у 1947 році. Її праця отримала визнання як за життя, так і після її смерті. У 1926 році вона була поміщена на обкладинку журналу Time, у 1930 отримала премію за свою діяльність, спрямовану на всесвітнє роззброєння, а в 1941 була нагороджена Білим домом. У 1975 вона стала першою жінкою щойно заснованої зали жіночої слави штату Айова. У 1992 році Кетт була названа однією з десяти найважливіших жінок століття[19] .

У художньому фільмі про американський суфражизм «Ангели із залізними зубами» (2004 рік) роль Керрі Кетт зіграла Анжеліка Г'юстон .

На честь Кетт також відкрито кілька пам'ятників і будівель у штаті Айова, в якому вона жила і вела свою діяльність.

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. SNAC — 2010.
  3. Find a Grave — 1995.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. CARRIE C.CATT DIES OF HEART ATTACK; Woman's Suffrage Pioneer, Long an Advocate of World Peace, Succumbs at 88. The New York Times (англ.). 10 березня 1947. 0362-4331. Процитовано 25 березня 2018.
  6. Van Voris, Jacqueline. Carrie Chapman Catt : a public life. — 1st pbk. ed. — New York : Feminist Press at the City University of New York, 1996. — viii, 307 pages с. — ISBN 1558611398.
  7. Mary Gray Peck. Carrie Chapman Catt: A Biography. — New York : H. W. Wilson. — С. 30—32.
  8. Catt, Carrie Chapman, 1859-1947. Carrie Chapman Catt Papers, 1880-1958. asteria.fivecolleges.edu. Процитовано 25 березня 2018.
  9. Carrie Museum | About Carrie Lane Chapman Catt. www.catt.org. Процитовано 26 березня 2018.
  10. McGuire, William, and Leslie Wheeler.  // American History.
  11. Carrie Chapman Catt (англ.). Biography. Процитовано 26 березня 2018.
  12. Carrie Chapman Catt - National American Woman Suffrage Association Collection. The Library of Congress (англ.). Процитовано 26 березня 2018.
  13. MUNNS, ROGER (5 травня 1996). University Honors Suffragette Despite Racism Charge. Los Angeles Times (англ.). 0458-3035. Процитовано 26 березня 2018.
  14. Women in Congress,1917-1990. — United States Congress, Office of the Historian.
  15. Carrie Chapman Catt: A Life of Leadership. natelevin.tripod.com. Процитовано 26 березня 2018.
  16. Carrie Chapman Catt » Ladies For Liberty. 22 березня 2012. Процитовано 26 березня 2018.
  17. Nasaw, David,. The chief : the life of William Randolph Hearst. — 1st Mariner books ed. — Boston : Mariner Book, Houghton Mifflin, 2001, ©2000. — xv, 687 pages, 24 unnumbered pages of plates с. — ISBN 0618154469.
  18. Notable American women, 1607-1950; a biographical dictionary. — Cambridge, Mass., : Belknap Press of Harvard University Press, 1971. — 3 volumes с. — ISBN 0674627342.
  19. Timeline of Carrie Chapman Catt's Life (англ.). Carrie Chapman Catt Center for Women and Politics. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 26 березня 2018.

Література
  • Fowler, Robert Booth. Carrie Catt: Feminist Politician (1986). ISBN 978-1-55553-005-1
  • Schott, Linda. " 'Middle-of-the-Road' Activists Carrie Chapman Catt and the National Committee on the Cause and Cure of War ". Peace & Change, vol. 21, no. 1
  • Wuestenbecker, Katja, «Catt, Carrie Chapman» in World War 1: the Definitive Encyclopedia and Document Collection Santa Barbara, CA: ABC-CLIO, ISBN 978-1-85109-964-1
  • James, Edward T .; James, Janet Wilson (1974). Notable American Women: A Biographical Dictionary . Harvard University Press. p. 312. ISBN 0-674-62734-2 .
  • Francisca de Haan; Krasimira Daskalova; Anna Loutfi (2006). Biographical Dictionary of Women's Movements and Feminisms in Central , Eastern, and South Eastern Europe: 19th and 20th Centuries . Central European University Press. ISBN 978-963-7326-39-4 .
  • «Catt Fight at Iowa State». The Journal of Blacks in Higher Education, no. 18 (Winter, 1997—1998),

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.