Кессі Джей

Кессі Джей режисувала та продюсувала американський документальний фільм «Daddy I Do» (укр. «Тато, я роблю»), який вивчає програми сексуального виховання та сексуальної абстиненції в США[6]. У фільмі подано інтерв'ю із засновником "Срібного кільця" (англ. Silver Ring Thing) Денні Паттином, письменницею-феміністкою Амандою Маркоте та Дугласом Кірбі. У фільмі також обговорюються особисті історії від жінок та дівчат, що переживають підліткову вагітність, одиночне материнство, зробили аборт або піддавалися сексуальному насильству[6][7]. Журнал «Bust» похвалив авторку за «висвітлення правди про програми сексуальної стриманості, оповідання підлітків, які перебувають у цьому, і його наслідки...»[8].

Кессі Джей режисирувала та продюсувала свій другий фільм «The Right to Love: An American Family» (укр. «Право на кохання: Американська родина»). У фільмі описано сім'ї, відомі як «Сімейні цінності геїв»[9]. Прем'єра фільму відбувся у лютому 2012 року в Театрі Кастро у Сан-Франциско, штат Каліфорнія, з гостем доповідачем Зак Валсом[10][11], також показувався на екрані на фестивалі «Frameline»[12].

Детальніше — «Червона пігулка»

Кессі Джей режисирувала та продюсувала у 2016 році свій третій документальний фільм «Червона пігулка» про рух за права чоловіків. Вона провела рік інтерв'ю з різними діячами, такими як Пол Елам, засновник «Голос для чоловіків»; Гаррі Крауч, президент «Національної коаліції для чоловіків»; Воррен Фаррелл, автор «Міфу про владу чоловіка»[13] та інші. Вона також взяла інтерв'ю з критиками руху, такими як виконавча редакторка журналу «Ms.» Кетрін Спіллар[13][14], та соціологом Майклом Кіммель[15].Сама авторка в кінці фільму заявила, що «...вона більше не визнає себе феміністкою...[16]», додавши, зараз вона вже вважає, що «Фемінізм — це не шлях до гендерної рівності і хоча вона більше не називає себе феміністкою, вона все ще є захисницею прав жінок і завжди нею буде, додаючи чоловіків до обговорення...»[17]. Фільм вийшов досить неочікуваним, неоднозначним та неприйнятним для багатьох прихильників фемінізму і викликав велику кількість негативної критики та протестів. Наприклад, у Австралії показ був скасований після подання петицій, протестів та погроз проти тих, хто проводив показ[18][19][20][21][22][23]. Кессі Джей захищає свій фільм як «надзвичайно збалансований і що люди у ньому повинні бути почуті в контексті без маніпуляцій» [17].