Кетра

Ке́тра (лат. caetra; грец. καίτρεα, kaítrea), або це́тра — іспанський малий круглий щит V ст. до н. е. — I ст. н. е. Використовувався мешканцями Піренейського півострова — іберами, кельтіберами, лузітанами. Діаметр — від 30 до 90 см (1—3 фути; у лузітанів — до 60 см, у кельтіберів — до 90)[1]; вага — 4–5 кг; товщина — до 20 мм в центрі й до 10 мм по краю[1]. Виготовлявся з дерев'яних дошок, скріплених металевою смугою, або плетеної лози[1]. Покривався шкірою тварин. Декорувався з лицьової сторони металічними накладками з геометричним орнаментом (як зазначає Тит Лівій для розрізнення родів і племен)[1]. По центру мав залізний умбон, яким відтісняли противника і завдавали ударів[1]. Іберійські й кельтіберські щити мали залізну ручку, кільця і ремінь[1]; лузітанські — ні кілець, ні ручок[2]. Кріпився до тіла вояка мотузками або шкіряними ременями, що проходили через плече і спину, додаючи мобільності носію[2]. Був на озброєнні піхоти і кінноти. Спалювався під час похорону разом із тілом носія[1]. Фігурує на антропоморфних скульптурах півострова[1]. Озброєні ним легкі піхотинці називалися кетратами (лат. caetrati).

Баба лузітанського воїна з кетрою (І ст. н. е., Лісабонський археологічний музей).