Кет Стівенс

Народився в лондонському районі Мерілебон в інтернаціональній імігрантські сім'ї: батько — володар ресторану грек-кіпріот Ставрос Георгіу (Stavros Georgiou, нар. 1900), мати — Інгрід Вікман (Ingrid Wickman, нар. 1915) родом із Швеції. У Кета є ще старша сестра Аніта і брат Девід.

Продюсер Майк Херс спершу відкрив у 1966 році талант молодого Кета, під час виступу останнього в Гаммерсмітській шлолі мистецтв (англ. Hammersmith Art School): будучи під великим враженням від співака, відразу організував йому запис пісні
«І Love My Dog». Тоні Холл з фірми звукозапису «Decca» теж висловився з великою повагою про артиста — і незабаром Стівенс став першим виконавцем на новоутвореній фірмі «Deram», що була філією «Decca»: до дебютного синглу ввійшли твори «І Love My Dog» та «Portobello Road», які принесли йому перший значний успіх. Протягом наступних двох років Стівенс виконав та записав пісні «Matthew & Son», «I Am Gonna Get Me A Gun», «Bad Night»; деякі з пісень вслід за ним випустили такі відомі виконавці як, наприклад, Пі-Пі Арнольд («First Cut Is The Deepest») та The Tremeloes («Here Comes My Baby»).

Перші два альбоми, записані для фірми «Decca», — колекція коротеньких пісень, що легко сприймались, з дещо старосвітський акомпанементом. Захворівши на туберкульоз, Стівенс був вимушений відправитись на довготривале лікування: під час одужання переусвідомив своє попереднє життя — і наступні одинадцять альбомів, записані протягом восьмирічного періоду, переповнювались смутком та роздумами. Першим з цієї серії був лонгплей «Мопа Bone Jakon», пізніше з'явились «Tea For The Tillerman» та «Teaser & The Firecat». Усі вони представили самотнього композитора, який дозволяв слухачам входити в інтимний світ його думок, прагнень та надій. Стівенс виявився майстром таких речей — і написав багато наївних, але водночас красивих пісень, як-от: «Wild World», «Peace Train», «Moon Shadow», «Lady D'Arbanville», «Hard Headed Woman» та «Can't Keep It In». Однак родзинкою артиста — це твори, що натякали на релігійну тематику, сумнів та скептицизм: до таких найкращих його композицій належать «Father & Son» та «Sitting». Вісім альбомів з цього восьмирічного періоду здобули титул «золотої платівки», десять cинглів потрапили до британського чарту, а чотирнадцять — до американського.

У другій половині сімдесятих Стівенс прийняв іслам, узяв собі ім'я Юсуф Іслам та припинив виступи й записи: прибутки від продажу своїх музичних інструментів переказав на доброчинні цілі, а сам присвятив себе опіці та навчанню мусульманських дітей, які мешкають у Великій Британії. У 1991 році, перед конфліктом у Перській затоці, навіть поїхав до Багдада, де вів переговори про звільнення заручників.

• 1967: Matthew & Son
• 1967: New Masters
• 1970: Mona Bone Jakon
• 1970: Tea For The Tillerman
• 1971: Very Young & Early Songs
• 1972: Catch Bull At Four
• 1973: Foreigner
• 1974: Buddha & The Chocolate Box
• 1974: View From The Top
• 1975: Greatest Hits
• 1975: Numbers
• 1977: Izitso
• 1978: Back To Earht
• 1984: Footsteps In The Dark
• 1990: The Very Best Of Cat Stevens

• 2003 — «Премія Миру» («World Social Award»), заснована Михайлом Горбачовим для організації «Гуманітарна допомога дітям і жертвам війни»