Киевская мысль

«Киевская мысль» (рос. кієвская мисль — «Київська думка») — щоденна політична та літературна газета ліберального напрямку. Видавалася в Києві російською мовою в 1906—1918 роках[1]. З 1917 р. виходила двічі на день — ранковим і вечірнім випусками[2]. Мала поширення у всьому Південно-Західному краї[2] і була найбільшою за накладом провінційною газетою Російської імперії свого часу[3].

Киевская мысль
 Киевская мысль у Вікісховищі

Історія

Газета була заснована під назвою «Киевская жизнь», потім «Киевская заря» на початку 1906 року; редакція в цей час розміщувалася на вулиці Володимирській, 51[1]. У серпні 1906 року газета почала виходити з щотижневими ілюстрованими додатками під назвою «Киевская речь»; вийшло 124 номери. З 30 грудня 1906 стала публікуватися під назвою «Киевская мысль»[1].

«Киевская мысль» за популярністю перевершила всі київські газети, що видавалися до неї. Вже в перші роки існування тираж піднявся до 26 тисяч, а до 1916 року — 70 тисяч примірників[4]. Газету видавав власник великої друкарні Рудольф Лубківський, а також Ф. І. Богданова, ред. А. Ніколаєв, І. Тарновський. Підтримку газеті надавав великий підприємець Лев Ізраїльович Бродський, завдяки чому «Киевская мысль» могла витрачати великі кошти на штрафи[4]. У в боротьбі за місця в міських органах та Державній Думі вона рішуче підтримувала кандидатів від ліберальної інтелігенції, виступаючи проти чорносотенців[4].

У роки Першої світової війни газета займала оборонську позицію[2]. Після Жовтневого перевороту 1917 року стояла на антибільшовицьких позиціях[1].

Співробітники

У газеті закордонним кореспондентом співпрацював марксист-емігрант і майбутній радянський нарком освіти Анатолій Луначарський (під псевдонімом «Гомо новус»), на сторінках газети опубліковано кілька нарисів Володимира Короленка[5]. В різний час працював складачем Костянтин Паустовський[1]. З «Київською думкою» співпрацювали Лев Войтоловський, Давид Заславський, Іона Кугель, Всеволод Чаговець, фейлетоніст Гарольд (Ісаак Левинський)[4]. У газеті брали участь російські соціал-демократи, переважно меншовики (А. Мартинов, Лев Троцький та інші)[2]. В газеті друкувався Максим Горький[6]. Авторкою газети була й юристка Олена Гінзбург[7].

Редакція газети «Киевская мысль» перебувала на вулиці Фундуклеївській, 19. Наприкінці 1918 року в ній розмістилася редакція газети «Київський комуніст»[1].

Розцінки на рекламу

Ще вищими рекламні розцінки були в головних конкурентів «Киевлянина» передреволюційних років — газети «Киевская мысль», найбільш тиражного київського видання того часу. Тут уже кожний рядок «позаду тексту» обходився рекламодавцеві у 30 копійок за першу та по 20 за наступні публікації, «попереду тексту» — відповідно у 60 та 40 копійок. Окрім щоденних номерів, «Киевская мысль» випускала щотижневі ілюстровані додатки, які мали великий успіх, — адже місцевих часописів «з картинками» тоді майже не було. У цих додатках теж друкували рекламу, проте вона була ще дорожчою. Рядок петиту в одному стовпчику обходився рекламодавцям у 80 копійок. Більша одиниця рекламної площі — «клітина» — коштувала вже 6 рублів, але при повторних публікаціях можна було заощадити: за десятиразове повторення тієї самої «клітини» платили 54 рублі, за 26 разів (тобто впродовж півроку) — 116 рублів і за 52 рази (цілий рік) — лише 200 рублів[8].

Див. також

Примітки
  1. Київ. Енциклопедичний довідник. За ред. А. В. Кудрицький. Головна редакція Української Радянської енциклопедії. Київ, 1981. С. 282—283
  2. Киевская мысль
  3. Газета і журнал у системі преси початку XX ст.
  4. Було слово. Архів оригіналу за 25 липня 2008. Процитовано 12 квітня 2010.
  5. «Було слово». Стаття М.Кальницького для жур. «Контракти»
  6. На базі Зібрання творів у 30-ти томах
  7. Самойленко О. О. Олена Гальперіна-Гінзбург — доля жінки-юриста в контексті епохи. // Правова держава. — 2020. — Вип. 31. — С. 152—160
  8. «Голосніше за конкурента». Стаття у журналі «Business Class»[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.