Килими Гасимушаги

«Касимушаги» — азербайджанські ворсові килими, що належать до джебраїльської групи карабаського типу[1][2]. Назва цього килима пов'язана з назвою Касимушаги[3] — жителів сіл Шамкенд, Аріклі, Кюрдгаджи, Чорман та Шальва, розташованих на 50 кілометрів північніше нинішнього районного центру міста Лачін[4]. Касим — це ім'я шанованого чоловіка, який колись там жив[5]. У тих селах донедавна ткали килими високої якості, але відтоді вони втратили свої технічні та художні принади та перейшли в розряд низькосортних. Варто відзначити, що килими «Касимушаги» виробляли не лише на зазначеній території, а й у всіх килимоткацьких пунктах Карабаху. Однак килими, виткані в Агджабеді та Шуші, за якістю і художніми властивостями значно перевершують інші[1].

Килим «Касимушаги» (XVIII століття).
Час створення: XVII—XVIII ст.
Матеріал: вовна
Зберігається: Баку
Музей: Азербайджанський державний музей килима та народного прикладного мистецтва імені Лятіфа Керімова
 Килим «Касимушаги» (XVIII століття). у Вікісховищі

Художні особливості
Килим «Гасимушаги» кінця XIX століття.

Серединне поле килимів «Гасимушаги» вирізняється складністю. Його композиція складається з різних деталей та елементів і з художньої точки зору вважається оригінальною[1]. У центрі килима розташований великий гьоль , оточений облямівкою. В середині гьоля присутній чотиригранний медальйон (хонча). Від боків гьоля розходяться вусібіч чотири пари сплетених гілок. Деякі мистецтвознавці помилково вважають цей гьоль і гілки «Кара гуртом» (чорний жук)[1].

У нижній та верхній частинах серединного поля розташована пара великих білих голів [6], які за формою тотожні гілкам, які відходять від центрального гьоля. Між цими двома «голами» (у верхній та нижній частинах великого гьоля) розташовані губпа, які є характерними лише для цього килима та гармонують із загальним малюнком узору. Килимоткачі Карабаху вважають, що ця губпа є «табарзином»[7], «балтою»[8], а деякі вважають, що це зображення Ерсина[9].

Композиція килимів «Касимушаги», створених у XVIII столітті, видається більш складною, ніж килимів, витканих у XIX столітті. Бордюрна облямівка цього килима складається з декількох смуг, але характерною для цього килима вважають малу облямівку, яка отримала у ткачів назву «Оджаг», що значить багаття, вогнище[1].

Структура та технічні особливості
Килимоткацькі інструменти.

Килими «Касимушаги» зазвичай бувають малих та середніх розмірів. У XVII — XVIII століттях виробляли були килими «Касимушаги» великого формату. На кожний квадратний дециметр припадає від 30 × 30 до 40 × 40 вузлів (на кожний квадратний метр — від 90 000 до 160 000 вузлів). Висота ворсу дорівнює 7—10 мм. Килими «Касимушаги» вважають одними з найкращих килимів Карабаського типу[1].

«Касимушаги» у філателії

2007 року в Празі відбулася виставка кавказьких килимів. У виставці чеські представники ознайомилися з деякими килимами карабаської школи азербайджанського килима[10]. Через деякий час у Чехії були випущені поштові марки із зображенням Килимів. На цих марках були представлені фотографії «карабаських килимів XIX століття»[11].

Одна з випущених у квітні 2010 марок із зображенням килимів XIX століття, зображує ворсовий вовняний килим «Касимушаги» (228 ×155) з Лачина[10]. Як й інші килими Карабахської школи, цей килим вирізняється яскравими квітами, у центрі - візерунок геометричної форми, краї ж — типової форми з зображенням квітів[10]. При виробництві таких килимів використовують лише вовняну пряжу. Вартість поштової марки становить 21 чеська крона. На кожній сторінці розташовано по чотири марки розміром 40 × 50 мм[12].

Див. також

Примітки
  1. Лятиф Керимов. Азербайджанский ковёр. Том III. III. Тип Карабах. В) Джебраильская группа. «Касымушагы». Б.: «Гянджлик», 1983. Стр. 221-223. (рос.) (англ.)
  2. Н. А. Абдуллаева. Ковровое искусство Азербайджана. — Баку, «Элм», 1971 — стр. 21. Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 9 грудня 2012.
  3. На 127-й сторінці книги М. Д. Ісаєва «Ковровое производство Закавказья» (Тифлис, 1932) автор помилково вважає «Касимушаги» назвою села.
  4. Центр Лачинського району в Азербайджані — місто Лачін до 1923 р. називалось Абдаллар
  5. За розповідями місцевих жителів, в XV столітті Абдул Керім та Абдул Азім зі шляхетного роду іракських тюрків (каркутів) щороку навесні, забравши свою худобу, перебиралися в ці прохолодні місця, рятуючись від літньої спеки. Пізніше безперервні війни змусили їх назавжди оселитися тут. Касим був сином одного з цих двох шляхетних каркутів. Жителів вищеназваних сіл і селищ вважають нащадками цього Касима. Згодом стали називати Касимушаги, тобто діти, нащадки Касима (див. Лятіф Керимов. Азербайджанский ковёр. Том III. III. Тип Карабах. А) Карабахская группа. «Касымушагы». Б.: «Гянджлик», 1983. Стр. 221).
  6. Гол — означає рукав, рука.
  7. Табарзин — вид сокири у формі півмісяця. Такі сокири носили при собі дервіші-суфісти.
  8. Балта — сокира
  9. Ерсін — шкребок для тіста. Служить також інструментом лимаря, використовується для шкіряних робіт.
  10. Азербайджанские ковры на чешской марки (азерб.)
  11. Stamps issued with CZ008.10 (англ.) (фр.)
  12. Czech Post (англ.) (фр.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.