Кириченко Ілля Микитович

Ілля Микитович Кириченко (нар. 31 липня 1889(18890731), Рябухи Дмитрівської волості Конотопського повіту, тепер Талалаївського району Чернігівської області 13 липня 1955, Київ) — український мовознавець.

Ілля Микитович Кириченко
Народився 31 липня 1889(1889-07-31)
Рябухи
Чернігівська область
Помер 13 липня 1955(1955-07-13) (65 років)
Київ
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Діяльність мовознавець

Кандидат філологічних наук з 1945, член-кореспондент АН УРСР з 1951.

Біографія

Закінчив 1914 Ніжинський історико-філологічний інститут. Під час Першої світової війни викладав латинську, грецьку і російську мови у гімназіях Іваново-Вознесенська (19141918), а з 1918 року — виїхав до УНР, викладав українську і класичні мови у школах і вузах України (Лубни, Київ).

У часи СРСР зміг уникнути арешту та займався професійною діяльністю. З 1931 працював в Інституті мовознавства АН УРСР1946 — завідувач відділу словників), а з 1936 водночас викладав латинську мову у Київському університеті1952 — завідувач кафедри класичної філології).

Могила Іллі Кириченка

Помер 13 липня 1955 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі.

Наукова діяльність

Розробляв проблеми української лексикографії, правопису, стилістики. Перша значна праця — «Словник медичної термінології» (1936). Один з авторів « Російсько-українського словника» (1948; 2-е вид. — 1955), які позначені системним втручанням владних структур з метою «наближення української мови до російської».

Брав участь у створенні «Українсько-російського словника» (т. 1-6, 1953, 1963), зокрема розробив наукові засади і принципи його побудови.

Автор «Орфографічного словника» (1955, кілька видань).

Під керівництвом Кириченка створено перший в українській лексикографії перекладний «Українсько-російський та російсько-український словник власних імен людей» (1954, кілька видань), який запровадив практику перекладу власних українських імен на російську мову (Микита - Никита, Олександр - Александр, Микола - Николай, тощо).

Фундатор і головний редактор «Лексикографічного бюлетеня» АН УРСР (в. 1—5, 1951—1955) та ін.

Багато уваги приділяв питанням українського правопису, розкриттю його особливостей, практичним завданням у цій галузі мовознавства.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.