Кирієнко Сергій Георгійович

Сергій Кирієнко розпочав свої виступи у професіональному футболі у сумському «Фрунзенці», який тоді виступав у другій лізі чемпіонату СРСР. У липні 1980 року він перейшов до першолігового нікопольського «Колоса» і одразу став основним воротарем клубу. 1982 року, в тому числі й завдяки грі Кирієнка, який у 41 матчі пропустив 34 м'ячі, «Колос» став першою командою з українського райцентра, яка посіла третє місце у першій лізі. У 1983 році він був обраний капітаном команди[1].

Попри довіру колективу та тренерів клубу, 13 травня 1985 року після гостьового матчу в Запоріжжі Сергій Кирієнко серйозно порушив спортивний режим, до того ж це була вже не перша його проблема з алкоголем. Критичну статтю про цей вчинок написала газета «Советский спорт». За кілька днів на зборах команди було вирішено відрахувати гравця зі складу команди. Кирієнко продовжив виступи у команді «Трубник», яка виступала у чемпіонаті Дніпропетровської області[2].

Наступного сезону Кирієнко повернувся до «Колоса», очолюваного вже новим тренером — Геннадієм Лисенчуком. Але ще у першій половині сезону воротар зазнав важкої травми, через що не грав значну частину чемпіонату[3].

1987 року Сергій Кирієнко переходить до кишинівського «Ністру», куди його запросив Володимир Ємець, тренер «Колоса» до 1981 року. Втім, у складі «Ністру» йому закріпитися не вдалося, і після смерті Ємця у листопаді Кирієнко знову повернувся до Нікополя[4].

Наступні шість років (1988 — квітень 1994) Кирієнко був основним воротарем «Колоса», перейменованого у 1992 році на «Металург», спочатку у першій та другій лігах чемпіонату СРСР, а після здобуття Україною незалежності — у першій лізі чемпіонату України. В 1991 році він встиг попрацювати помічником головного тренера «Колоса» Володимира Нечаєва.

У квітні 1994 року Сергій Кирієнко перейшов до команди «Кубань» з міста Слов'янськ-на-Кубані, яка виступала у третій лізі чемпіонату Росії. Протягом сезону він був основним голкіпером команди, пропустивши 15 м'ячів у 15 матчах. У травні 1995 року воротар знову повертається до Нікополя, але грає не за «Металург», а за аматорську «Еру».

Навесні 1996 Кирієнко втретє повертається до «Металурга», і у 39-річному віці він залишається основним воротарем команди. За місяць з 24 березня по 13 квітня 1997 року він забив чотири голи з пенальті — єдині у його кар'єрі. Два з цих чотирьох голів були забиті у домашній грі з чортківським «Кристалом», більше в тому матчі ніхто не забивав[5]. Ще у сезоні 2000/01 Кирієнко був основним воротарем «Металурга» — у віці 43 років. Свій останній матч Сергій Кирієнко зіграв проти вінницької «Ниви» 25 жовтня 2001 року, ставши у віці 44 років, 4 місяців та 16 днів найстарішим гравцем, який виступав у чемпіонатах України[6].

Після завершення кар'єри Сергій Кирієнко займався популяризацією футболу в Нікополі, зокрема, брав участь в організації міських змагань[7].

Видатний воротар помер у Нікополі після тривалої хвороби 17 грудня 2009 року.

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Результати виступів на сайті КЛИСФ (неправильне по батькові) (рос.)