Київлянка
Київлянка або петлюрівка — м'який кашкет британського зразка, запроваджений в українському війську гетьманом Павлом Скоропадським. Убір використовувався Армією Української Народної Республіки та замінив мазепинку Української Галицької Армії після об'єднання цих двох військ.
![](../I/%D0%9E%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D1%96%D1%87%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%A1%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%86%D1%96%D0%B2.jpg.webp)
Київлянка, введена розпорядженням Диктатора № LXXIV від 18 серпня 1919 року, складалася з околиша («обруча»), тулії («головача»), козирка («дашка»), підборідного ремінця («підбородку») та шапкового знака («відзнаки»). Околиш (4,5 см заввишки) мала прикрашати нашивка з сукна кольору роду зброї 3 см завширшки. Тулія складалася з денця, що виходило на 3 см поза околиш, та «приверха» 5 см завширшки для сполучення тулії з околишем. Підборідний ремінь — сукняний, 12 мм завширшки — мав кріпитися до околиша за допомогою металевих ґудзиків (сірого металу для «мужви», жовтого — для старшин). У військовиків піхоти, артилерії, кінноти, технічних військ та обозу на ґудзиках шапки повинен був розміщуватися номер частини (полку), в інших родах зброї вони мали бути гладенькі. Для генералів встановлювався золотистий ремінець.
Також петлюрівками часто називають саморобні кашкети УПА[1], також відомі як бандерівки.
Див. також
Джерела
- Кирея В. В. Організаційні заходи в структурі військової авіації Української Галицької армії (1918–1919 рр.) // Гілея: науковий вісник.. — 2015. — Вип. 92. — С. 28.
- Микола Чмир. Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 РР. // Український визвольний рух: наук. зб.. — Львів, 2007. — № 9. — С. 233-227.