Клани Ірландії

Поняття клан (ірл. — clann) є аналогом латинського поняття planta — гілка. Тобто, це нащадки якоїсь однієї людини, що була засновником роду, відгалуження певного роду. Наприклад клан О'Дейлі (clan O'Daly) в давнину був відомий як клан Далайг (Clann Dalaigh) — він походить від спільного предка — від людини ім'я якої було Далах (ірл. — Dalach).

У середньовіччі у назвах кланів з'явилась приставка «мак» (ірл. — mac) — син. У давніх літописах та історичних переказах слово означало буквально син такого то. Але потім слово стало означати далеких нащадків певної людини. Наприклад, давній клан Кархайг (Clann Cárthaigh) став називатися клан Мак Карті або Маккарті (MacCarthy), давній клан Суїбне (Clann Suibhne) став називатися Мак Свіні (MacSweeny). Іноді спільний предок був видно близьким — якась людина виходила зі свого клану і ставала засновником нового клану. Це не обов'язково мали бути вигнанці чи ізгої. Наприклад, клан Аода Буїдне (Clann Aodha Buidhe) заснував Аод Буїдне (Aodh Buidhe), що помер у 1298 році. Клан в першу чергу керувався спільними інтересами щодо землі, території на якій він жив. Влада вождів клану була в першу чергу територіальною. Людина, яку виганяли з клану або яка тікала з клану автоматично опинялася поза законом і поза суспільством. Така людина не мали ніяких прав. Бути вигнаним з клану для давнього ірландця було найбільшим лихом.

Кланова система в Ірландії походила від давньої племінної структури — населення острова ділилося на племена — туати (tuath), які в свою чергу ділились на клани. Такими великими групами, які потім ділились на клани і септи, наприклад були Ві Бруїн (Uí Briúin) в королівстві Коннахт чи Еогнахта (Eóghanachta) або Дал г-Кайс (Dál gCais) в королівстві Манстер, Ві Нейлл (Uí Neill) в королівстві Улад, Фір Домнанн (Fir Domnann) в королівстві Ленстер (Лагін). В результаті безперервних війн в Ірландії одні клани зникали, інші навпаки ставали більш чисельними і потужними, ділилися на септи, кожна з яких могла перетворитися на окремий клан. Наприклад клан О'Конор (Ó Conor) в королівстві Коннахт, Мак Карті Десмонд (MacCarthy Desmond) чи О Браєн Хомонд (Ó Brien Thomond) в королівстві Манстер, О'Нейлл Кландебой (Ó Neill of Clandeboy) в Ольстері, Мак Морро Каванаг (MacMorrough Kavanagh) в Ленстері.

Історично в Ірландії склалися спочатку 4 або потім 5 королівств — Ольстер (Улад), Коннахт, Манстер (Муму), Ленстер (Лагін), Міде. Теоретично ці королівства були васальними до верховного короля Ірландії, але практично незалежними — влада верховного короля була номінальною та умовною. Кожне королівство ділилося на дрібніші васальні королівства які більш-менш збігалися з давніми туатами — їх було більше 150, а вони в свою чергу ділилися на клани. Королі в давній Ірландії називались Рі, верховний король — Ард Рі, вожді великих кланів називались Таошех (Taoiseach). Вождь клану був повноважним представником клану перед королем, був уповноважений вести переговори з іншими кланами та королем, ніс відповідальність за поведінку людей свого клану. Кланова система в Ірландії (на відміну від Шотландії, де вона збереглася майже в незмінному стані) була майже повністю знищена в XVII столітті під час остаточного завоювання Ірландії Англією і так званої «втечі графів», коли багато ірландських вождів кланів втекли з Ірландії від репресій англійської влади. Проте деякі атрибути і залишки кланової системи в Ірландії збереглися досі. Хоча символіка багатьох кланів забута (тартани, гасла, символи, хрести) — на відміну від Шотландії, де атрибути і символи кланів збереглися у більшій мірі, сучасний ірландець часто усвідомлює свою належність до певного клану і кланових традицій.

Насправді члени одного клану не всі були кровними родичами. Клани могли зливатися між собою, один клан міг завоювати чи підкорити інший клан і включити до свого складу, людина могла ввійти до чужого клану в результаті шлюбу або військового союзу.

Клани розгалужувались на септи. Септи отримували свої прізвища і часто перетворювались на самостійні клани. Часто дуже важко розрізнити історикам — окремий клан чи септа виступає на історичній арені. Часто точилися війни не тільки між кланами, але і між септами одного клану. Особливо це стосується таких величезних кланів як О'Нейлл, Мак Свіні чи О'Коннор.

Не зважаючи на те, що під час англійського завоювання і колонізації землі були відібрані в кланів, вожді кланів мусили тікати за кордон, закони кланової системи були замінені на англійські закони, багато давніх кланів припинили своє існування, ірландські клани і сам дух ірландських кланів залишився — як в Ірландії, так і за її межами. Донині більшість людей ірландського походження може назвати назву клану до якого вона належить або з якого походить. Кельтське відродження на початку XX століття, зростаючий вплив ідей кельтської самобутності, зростаючий вплив Гельської Ліги зумовили відродження інтересу людей до їх походження і коренів.

У 1940 році Едвард Мак Лайзет (Edward MacLysaght) — головний герольд Ірландії склав список, в якому більше ніж 240 назв кланів, що існують до сьогодні (не рахуючи септ та давніх кланів). Сьогодні ірландські кланові організації існують по всьому світу на всіх континентах.

У 1989 році була створена асоціація ірландських кланів — «Клани Ірландії», яку очолив Рорі О'Коннор (Rory O'Connor) — вождь клану О'Коннор. Кланова ірландська система має свій вплив на історію сьогоднішнього світу — так президенти США Дж. Кеннеді та Р. Рейган належали до різних септ одного і того ж ірландського клану.

• Oxford Companion to Irish History". Edited by S J Connolly. Pages 101–102. ISBN 978-0-19-923483-7.
• Nicholls, K. (2003). Gaelic and Gaelicized Ireland in the Middle Ages. Dublin: Lilliput Press, Second Edition.
• Curley, W.J.P. (2004). Vanishing Kingdoms: The Irish Chiefs and their Families. Dublin: Lilliput Press.
• Ó Muraíle, N. (2003). The Great Book of Irish Genealogies Compliled by Dubhaltach MacFhirbhisigh 1645–1666. Dublin. De Búrca Books.
• МакКормак Д. Історія Ірландії. — К.: Юніверс, 2006.