Клан Грант

Згідно традицій і переказів самих Грантів, засновником окремого клану Грант був Грегор — другий син Малькольма — вождя МакГрегорів у 1160 році. Прізвище він своє отримав від гельського слова grannda, що означає «потворний» — натяк на його зовнішність. Це цілком імовірно. Але скоріше за все одна з гілок королівського роду МакАльпін взяла собі назву клану від земель на яких поселилась. В районі Стратспею є численні торф'яники відомі як «гріантах» або Сонячна Долина. Залишки численних капищ язичницьких часів свідчать про те, що тут в давнину був важливий центр культу Сонця і влаштовувались «свята вогнів». Середньовічними літописцями місцеві жителі були названі «де Грайантах» або «де Грант». З такою версією походження назви клану погоджуються і вожді клану Грант. Їхній знак — «пагорб у вогні» — натяк на язичницьке кельтське свято Белтайн (вогонь Бела).

Першим Грантом якого згадали в літописах був Грегор де Грант — шериф Інвернесса при королі Шотландії Олександрі II (1214—1249). Цей Грегор де Грант отримав у володіння Стратерік завдяки своєму шлюбу зі спадкоємицею Біссета з Ловату та Ебойну. Їх син Лоренс або Лорін був свідком у справі єпископа Морея у 1258 році і отримав великі володіння в Стратспеї, одружившись зі спадкоємицею Гілберта Коміна з Глехарні. Син Лоріна — сер Ян став відомий як прихильник Воллеса — борця за свободу Шотландії.

Під час війни за незалежність Шотландії клан Грант підтримав Роберта Брюса — майбутнього короля Шотландії. За це їм було подаровано замок, який Роберт Брюс відібрав у своїх ворогів — клану Комін. Тепер цей замок відомий як замок Грант у Стратспеї. Відносно замку Грант існує наступний історичний переказ. Молодший сн Гранта зі Стратерік втік з дочкою вождя клану МакГрегорі і одружився з нею. Пара з 30 своїми прибічниками сховалась в печері Хантлі недалеко від замку Фреухі. Комін з Фреухі був незадоволений появою у своїх володіннях чужинців і намагався їх прогнати, але марно. Прийшов вождь клану МакГрегорі зі своїми людьми і став вимагати повернути йому дочку. Вождь з'явився в печері вночі і був прийнятий гостинно. Бенкет влаштували в печері при світлі смолоскипів і молодий Грант влаштував містифікацію зі своїми людьми так, що склалося враження, що в лісі ховається ціла армія. МакГрегор вирішив помиритися з зятем. Тоді зять поскаржився йому на поведінку клану Комін. Наступного дня об'єднані сили кланів Гран та МакГрегорі напали на замок Фреухі, взяли його штурмом і вбили вождя клану Комін. Як свідчення і нагадування про цю історію в замку досі зберігається череп вождя клану Комін.

Замок не одразу змінив свою назву. У грамоті 1442 року Дункан Грант називає себе «володар замку Фреухі». Наступний вождь клану — сер Ян Грант приєднався до графів (ерлів) Хантлі і Марч у 1488 році і виступив на підтримку короля Шотландії Джеймса III проти його непокірної шляхти. На той час Гранти стали силою з якою мусили рахуватися всі. Як і всі гірські клани Шотландії, клан Грант мав свою історію кривавих набігів на землі інших кланів і битв у міжкланових війнах.

Гранти мали відношення до сумнозвісної історичної події — вбивству Бонні — графа Моррею в Дунібрістлі 7 лютого 1592 року. Неприємності почались, коли граф Хантлі, вождь клану Гордон і лідер католиків півночі, остерігаючись протестантів, поїхав у свої володіння і продовжив будівництво замку Рутвен в землі Баденох, поруч біля володінь Грантів. Цей замок будувався як загроза і застереження кланам Грант та конфедерації кланів Хаттен. У результаті клани конфедерації Хаттан, які були васалами графа Гантлі, відмовились постачати матеріали для будівництва замку. Джон Грант, як орендатор маєтку Балліндаллох, відмовився платити вдові лерда, сестрі Гордона з Лесмор. Під час наступного конфлікту в сутичці Гордон був вбитий, Джона Гранта оголосили поза законом, Балліндаллох був захоплений людьми Хантлі. Це було 2 листопада 1590 року. після цього клани Грант та Макінтош попросили захисту в графів Атолу та Морею. Ті в свою чергу відмовились видати Хантлі втікачів, і коли в Форрес раптово з'явився Хантлі, то Гранти втекли в Дарнлі, в замок графа Морея. Тут в одного з Гордонів стріляв один з людей графа Морея. Через це спалахнула ворожнеча між графами Мереєм та Хантлі. Пізніше, коли граф Ботвелл після спроби замаху на життя канцлера Мейтленда сховався в домі Моррея в Дунібрістлі, Хантлі напав на ці землі. Тут Гордон знову був поранений — цього разу смертельно, а граф Моррей під час втечі від людей Хантлі був вбитий. Проти Грантів Хантлі надіслав в Стратспей великий загін з Лохаберу, який вбив 18 Грантів і зруйнував землі Балліндаллоху. Потім, коли проти Хантлі виступив молодий граф Аргайллу, то Гранти в битві під Гленлівет були на стороні графа Аргайлла. Але Аргайлл отримав поразку.

У 1613 році король Шотландії Джеймс VII надіслав вождю клану Грант скаргу про те, що клан Грант переховує злочинців, які завинили перед кланом МакГрегор. У відповідь на це вождь клану Грант відправив королю горезвісного Алестера МакАлістера в Единбург. Але король все одно був не задоволений і в 1615 році король оштрафував клан Грант на 16 000 мерків.

У часи громадянської війни на Британських островах клан Грант на відміну від багатьох інших шотландських кланів підтримав республіканців — капітан Девід Грант повів свої загони проти роялістів в битві під Тіппермур у 1644 році.

У жовтні 1645 року клан Камерон здійснив рейд на землі клану Грант. Гранти погналися за Камеронами, наздогнали їх і багато людей з клану Камерон були вбиті.

У 1651 році шотландський уряд ворогував з Кромвелем і XVI вождь клану Грант — сер Джеймс Грант став на сторону роялістів і боровся за короля в битві під Вустере. Утворився союз між кланом Грант і графом Ханлі, що призвело до майже цілковитого знищення клану Фаркухарсон.

Після громадянської війни клан Грант підтримував британський уряд — більше 600 людей з клану Грант були в лавах полковника Лівінгстона, що воював на підтримку Вільгельма Оранського і переміг якобітів в битві під Кромдейл 1690 року. Ці ж самі Гранти воювали проти Грантів Гленморістон, які підтримували якобітів. Вони зітнулися між собою в битві під Кіллікранкі у 1689 році.

Під час повстання якобітів у 1715 році основна частина Грантів підтримала британський уряд. Але у 1715 році лерд Грант відкликав свої війська, що призвело до поразки урядових британських військ під Скірміш Алнесс. Пізніше Гранти воювали з обох сторін і під час поразки якобітів біля Шеріффмур багато якобів хотіли здатися саме генералу Гранту.

У 1725 році були сформовані загони шотландців для підтримки британського уряду — так звані «Блек Вотч» — «Чорна варта» — один з таких загонів був саме з клану Грант.

Під час повстання якобітів у 1745 році клан Гран підтримав британський уряд, але черговий раз у вирішальний момент повернув свої загони, що призвело до поразки урядових військ у битві під Інверурі.

Гранти з Гленморістон підтримували якобітів і саме їм завдячують якобіти перемозі в битві під Престонпанс у 1746 році. Пізніше 84 Гранти з Гленморістон були захоплені в полон, відвезені на острів Барбадос і продані в рабство.

Наприкінці XVIII століття багато шотландців змушені були емігрувати не витримавши змін які відбувалися в Шотландії, ламали старий віковий устрій і звичаї. Цьому намагався протидіяти вождь клану Грант — Добрий Сер Джеймс (вождь клану в 1773—1811 роках). Він будував місто Грантаун-он-Спей для того щоб забезпечити людей житлом і роботою, будував млини, школи, заводи, притулки, лікарні. Місто Грантаун-он-Спей стало пам'ятником вірності Шотландії та її народу клану Грант.