Клан Драммонд

Першим вождем клану Драммонд став Малколм Бег (шотл. — Malcolm Beg) — він же: Чемберлен Леннокс (шотл. — Chamberlain of Lennox), що отримав це ім'я після одруження з дочкою графа Леннокс — Адою у 1260 році.

Малкольм де Драммонд під час анлійської агресії спочатку присягнув на вірність королю Англії Едуарду І, але потім перейшов на бік борців за незалежність Шотландії. Малкольм Драммонд брав участь у битві під Баннокберн. Саме йому приписують розгортання на полі бою залізних шипів, які сильно нашкодили англійській кавалерії. Роберт Брюс, вшановуючи заслуги Малкольма Драммонда в боротьбі за свободу Шотландії подарував йому землі в Пертширі. Правнучка Малкольма Драммонда стала матір'ю шотландського короля Джеймса І у 1394 році.

Клан Драммонд отримав ще більше земель у 1345 році, коли вождь клану Джон Драммонд одружився з спадкоємицею Монтіхет і став Джоном Драммондом Стобаллом. Сестра Джона Драммонда — Маргарет Драммонд одружилася з королем Шотландії Давидом II (Девідом II), але у них не було дітей. У 1357 році дочка Джона Драммонда — Анабелла Драммонд одружилась з Джоном Стюартом — графом (ерлом) Каррік — майбутнім Стюартом Великим — королем Шотландії Робертом III.

Сер Малкольм — правнук вищезгаданого Малкольма Драммонда отримав родовий замок Стобалл (шотл. — Stobhall Castle) від тітоньки — королеви Маргарити Драмонд — дружини короля Шотландії Девіда II. Сер Малкольм один рік свого життя провів у темниці — ув'язненим за напад на лорда Ліона. У нього була дочка — Маргарет, з якою був таємно одружений король Шотландії Джеймс IV, що помер разом з двома своїми сестрами від отрути. Хто саме їх отруїв — невідомо.

Вождь клану сер Малкольм Драммонд одружився з Ізабеллою Дуглас — графинею Мар. Потім він був вбитий бандою мародерів у 1403 році. Є відомості, що ця банда мародерів була з клану Стюарт Епін на чолі з вождем Олександром Стюартом — сином Вовка Баденока. Серу Малкольму успадкував його брат Джон, правнук якого, що теж звався Джон став першим лордом Драммонду.

Вождь клану Джон Драммонд — перший лорд Драммонду став суддею Шотландії, таємним радником короля, констеблем замку Стірлінг, став лордом парламенту Шотландії у 1487 році.

Клан Драммонд брав участь у війнах між кланами — він брав участь у битві під Кнокмері у 1490 році. У цій війні проти кланів Драммонд та Кампбелл воював клан Мюррей. Клан Драммонд зазнав поразки і вождь Девід Драммонд був схоплений людьми клану Мюррей і стречений — спалений біля церкви.

У 1589 році III лорд Драммонд призначив свого наступника — Джона Драммонда з септи Ернох, королівського лісничого Гленартні. Джон Драммонд перебуваючи на посаді лісничого відрізав вуха кільком людям з клану МакГрегор — за браконьєрство. У помсту клан МакГрегор разом з союзниками — кланом МакДональд напали на Джона Драммонда, схопили його і відтяли йому голову. В той час Джон Драммонд жив разом з сестрою Маргарет в замку Ардворліх на березі озера Лох-Еарн. Чоловік Маргарет — лорд Стюарт в цей час був далеко від дому. В цей час люди з клану МакГрегор увірвались в замок і зажадали, щоб їм дали хліб і сир. Поки накривали на стіл МакГрегори поклали серед обіднього столі закривавлену голову Джона Драммонда. Маргарет, побачивши це (будучи на той час вагітною), мало не збожеволіла і втекла в ліс Бен Ворліх. Там на берегах озера вона народила сина — майбутнього Джеймса Стюарта, що став прообразом героя роману Вальтера Скотта. Джеймс Стюарт потім помстився клану МакГрегор — сама назва клану МакГрегор була заборонена.

У 1610 році Джейсм Драммонд — І лорд Маддерті збудував замок Іннерпеффрай.

Джеймс Драммонд — нащадок Джона Драммонда став першим графом Перт у 1605 році. Його брат Джон став його наступником після його смерті у 1611 році, його сини стали графами (ерлами) Перт. Лорд Драммонд (на відміну від багатьох інших вождів кланів) під час громадянської війни на Британських островах підтримав республіканців і повів військо проти армії роялістів в битві під Тіппермур у 1644 році. У наступному 1645 році вождь клану Драммонд потрапив у полон.

У 1660 році Джеймс Драммонд — перший лорд Маддерті заснував бібліотеку при церкві святої Марії — місця поховання вождів клану Драммонд. Пізніше — у 1751 році на тому ж самому місці Роберт Хей Драммонд відкрив першу публічну бібліотеку в Шотландії.

Після громадянської війни клан Драммонд брав участь у битві під Кіллікранкі (шотл. — Killiecrankie) у 1689 році.

Коли Джеймс VII вступив на престол в 1685 році, Джеймс Драммонд, IV граф Перт (пізніше І герцог Перт) був прихильником католицької віри, тому він активно підтримав якобітів та Стюартів. Вождь клану Драммонд і II герцог Перт — Джеймс Драммонд приєднався до якобітів під час їх зібрання у 1715 році. Він брав участь у битві під Шеріффмур. Пізніше він змушений був тікати до Франції, а його володіння були конфісковані.

III герцог Перт і вождь клану Драммонд — Джеймс Драммонд народився у Франції, але повернувся до Шотландії у 1734 році і жив в родовому замку з матір'ю. Він був одним з командирів армії Чарльза Едварда Стюарта і брав участь в облозі Карлайл у 1745 році. Клан Драммонд брав участь в битві під Фалкірк у 1746 році та в битві під Каллоден у тому ж році. У битві під Куллоден Джеймс Драммонд був поранений кулею і потім помер від ран. Він був похований у морі з борту корабля, що плив до Франції. Його бат — Джон Драммонд втік до Франції, його кузен Вільям Драммонд IV віконт Страталлан загинув у битві.

У результаті цих подій володіння вождів клану Драммонд були двічі конфісковані. Були анульовані навіть титули і сама назва клану. Це тривало до 1853 року, коли актом парламенту права і титули клану Драммонд були відновлені щодо Джорджа Драммонда.

Джеймс Ерік Драммонд (1876–1951), XVI граф Перт, служив генеральним секретарем першої Ліги Націй. Лорд Перт, католик, був також посол Великої Британії в Римі, з 1933 по 1939 рік, і був головним радником з питань зовнішньої політики в Міністерстві інформації Великої Британії під час Другої світової війни. Його наступник — Джон Девід Драммонд зміг викупити сімейний замок Стобалл (Stobhall), який нещодавно був знову проданий на аукціоні.