Клан Каннінгем

Давня назва клану Каннінгем - клан Канован (гельск. - Canowan). Клан жив і володів землями в Айрширі. Вважається, що клан з такою назвою існував з VI століття. Згідно історичної традиції вважається, що король Шотландії Малкольм ІІІ нагородив у 1059 році Малкольма мак Фрескіна з Танедома землями Каннінгем. Тому назва клану має територіальне походження. Назва Каннінгем імовірно походить від гельського слова cruinneag - круйннег - відро молока. Можливо, назва походить і від саксонського слова гам - ham - село.

Перший вождь клану, який отримав королівську грамоту на землі Каннінгем був Варнебальд (шотл. - Warnebald) або його син Роберт. цю грамоту клан отримав десь у 1160 - 1180 роках. Існує легенда про те, як Малкольм мак Фрескін отримав землі від короля Шотландії Малкольма ІІІ після того як він сховав короля під сіном в сараї. І це відображено на гербі вождів клану - там зображений знак, який нагадує вила. І в девізі клану - «Над вилами над». Але сер Джордж Маккензі стверджує, що цей герб і гребінь клану відображають те, що колись предки вождів клану лужили на королівській стайні. Є ще версія про те, що клан Каннінгем був союзником клану Комін на гербі якого були снопи. Потім клан Комін був знищений кланом Брюс. І герб клану Каннінгем з зображенням вил є натяком на їх колишніх союзників.

Клан Каннінгем володів землями в приході Кілмаврс у кінці ХІІІ століття. Лерд Кілмаврс - Герві де Каннінгем підтримав короля Шотландії Олександра ІІІ під час війни з Норвегією і брав участь у битві під Ларгс у 1263 році. У наступному році він отримав гамоту від короля Шотланддії, що підтверджувала його право на землі, якими він володів.

Назва клану і вождь клану Каннінгем фігурують у документі «Рагман Роллс» - присязі на вірність корроолю Англії Едварду І Довгоногому, який у 1296 році захопив Шотландію і змусив вождів шотландських кланів присягнути йому на вірність. Але потім клан Каннінгем приєднався до повстання за незалежність Шотландії та до лідера повстанців - Роберта Брюса, що став потім королем вільної Шотландії. Король Роберт І Брюс був щедрий до своїх соратників. Після перемоги у 1319 році Роберт Брюс дарував клану Каннінгем землі Ламбургтон в додаток до земель Кілмаврс, якими клан вже володів. Сер Вільям Каннінгем Кілмаврс був серед шотландських шляхтичів, які пішли заручниками в Англію під час викупу з полону короля Шотландії Девіда ІІ, що потрапив в полон до англійців. Старший син сера Вільяма - теж Вільям одружився з Маргарет - дочкою сера Роберта Денністона і придбав завдяки цьому землі Глен-Керн та Фінлейстон в Ренфруширі.

Онук сера Вільяма Каннінгема отримав титул лорда Кілмаврс у 1462 році і потім отримав титул графа Гленкайрн. Один з його молодших братів був засновником гілки клану Каннінгем Капрігтон, що пізніше прославилась в Шотландії. Інші відомі гілки клану - Каннінгем Каннінгемхед, Каннінгем Робертленд, Каннінгем Корсехілл.

У 1488 році була ворожнеча і війна клану Каннінгем з кланом Монтгомері. Клан Монтгомері спалив замок Керелав, що належав клану Каннінгем. Це було епізодом вікової ворожнечі, що, певно, почалась, з суперечки щодо володінь Бейлі, які отримав лорд Монтгомері у 1448 році. Ці два клани були на протилежних сторонах в битві під Савхібурн: Х'ю Монтгомері серед повстанців і Олександр Каннінгем - І граф Гленкайрн серед прихильників короля Шотландії Джеймса III, що був розбитий. Давня суперечка за володіння Бейлі переросла в суцільну вендету - кровну помсту, яка тривала століттями.

У XVI столітті стара ворожнеча і війна тривали. Едвард Каннінгем Авхенхарві був убитий в 1526 році, Арчибальд Каннінгем Ватерстоун був убитий в 1528 році. Замок Еглінтон, що належав клану Монтгомері був спалений кланом Каннінгем у тому ж році. В квітні 1586 року Х'ю Монтгомері - IV граф Еглінтон, у віці 24 років, їхав у Стерлінг на засідання суду згідно повеління короля тільки в супроводі кількох прислуги. Він зупинився в замку Лайншоу, щоб пообідати зі своїм близьким родичем - Монтгомері - лордом Лайншоу, його леді була Маргарет Каннінгем із замку Айкет, що мала сестер, які були у шлюбі з Джоном Каннінгемом Корсехіллом та Девідом Каннінгемом з Робертленду. Схоже, що змова з метою вбити графа була організована леді і, можливо, служницею, що теж була з клану Каннінгем. Як тільки граф покинув замок, в замку виставили білу серветку, що була знаком для засідки. 30 людей з клану Каннінгем напали на графа, коли він перетинав Аннік-Форд. Вбили його слуг, самого графа застрелив з пістолета Джон Каннінгем з замку Клонбейх. Кінь графа поніс його тіло вздовж річки, яка називається ще Плач, Траур або Шлях Вдів. Почалися акти помсти. Багато людей з клану Каннінгем були вбиті. Айкет був убитий біля свого дому; Робертленд та Корсехілл вдекли в Данію. Клонбейх був убитий біля замку Гамільтон - його вбили Роберт Монтгомері та Джон Поллок. Роберт потім вбив графа Гленкайрн - брата коменданта абатства Кілвінінг. Уряд короля Шотландії Джеймса VI вимагав від кланів примирення і змусив вождів кланів помиритися і потиснути один одному руки. У 1661 лорд-канцлер Вільям Каннінгем - ІХ граф Гленкайрн одружився з Маргарет Монтгомері - дочкою Олександра - VI графа Еглінтона, і це підвело риску під ворожнечею двох кланів.

У 1513 році Катберт Каннінгем - граф Гленкайрн брав участь у битві під Флодден. V граф Каннінгем Гленкайрн був протестантом, реформатором церкви і покровителем Джона Нокса. Англія побачила в Реформації можливість створити проблеми для корони Шотландії і граф Гленкайр був звинувачений у фінансуванні єретиків. Граф Гленкайрн повстав проти королеви Шотландії Марії Стюарт, яка була католичкою, і в битві під Карберрі-Хілл у 1567 році, в якій прибічників короли Марії Стюарт було розбито і вона здалася повстанцям, граф Гленкайрн був одним з командирів армії повстанців. Потім граф Гленкайрн наказав знищити королівську каплицю в Голіруд. Клан Каннінгем був серед тих шотландських кланів які почали переселення і колонізацію північної Ірландії - Ольстера. Сер Джеймс Каннінгем який одружився з дочкою графа Гленкайрн і отримав 5 000 акрів в Донеголі (Ірландія). Нині прізвище Каннінгем дуже поширене в Ольстері і входить до 70 найбільш поширених прізвищ.

Під час громадянської війни на британських островах Вільям Каннінгем - ІХ граф Гленкайрн підтримав короля Англії і Шотландії Карла II. У 1653 році граф Гленкайрн підняв армію, яка протистояла генералу Монку. У серпні 1653 року граф Гленкайрн повів армію Лохерн, Пертшир, де він зустрівся з вождями кланів Хайленду. У 1654 році граф Гленкайрн з арміює захопив Елгін. Потім він закликав до повстання всю Шотландію проти Олівера Кромвеля, але повстання було невдалим. Повстанців-роялістів розбили, але граф Гленкайрн врятувався, і після реставрації монархії отримав посаду лорд-канцлера Шотландії.

У 1669 році сер Джон Каннінгем Капрінгтон - видатний юрист отримав титул баронета Нової Шотландії від короля Англії та Шотландії Карла ІІ.

Під час повстання якобітів клан загалом підтримав уряд Великої Британії. Під час битви під Куллоден у 1746 році британською артилерією, яка обстрілювала картеччю наступаючих якобітів була батарея Каннінгема, хоча Арчібальд Каннінгем, який мав нею командувати вже 2 місяці був як мертвий.

Олександр Каннінгем був письменником, істориком, британським посланником до Венеції з 1715 по 1720 рік. Чарльз Каннінгем був художником, відомий своїми історичними картинами, деякі з яких знаходяться в Ермітажі в Санкт-Петербурзі, а також в Берліні. Вільям Каннінгем Робертленд був другом поета Роберта Бернса. Аллан Каннінгем був поетом і багато критиків вважали, що його майстерність не перевершила лише Роберта Бернса. Алана Каннінгема підтримав сер Вальтер Скотт, що опікувався дітьми Алана Каннінгема після його смерті.