Клан Кейт

Назва клану Кіт (Кейт, Кейтех) має територіальне походження. Топонім Кейт приходить з Камбрії - від камбрійського слова. У сучасній валійській мові слово coed - коед означає «ліс».

Згідно історичних переказів клану, воїн з клану Хатті убив ватажка вікінгів Камуса в битві під Баррі в 1010 році. У нагороду за цю доблесть король Шотландії Малкольм II Шотландії змочив три пальці в крові загиблих і провів ними по щиту воїна в знак того, що він тепер належить до шляхти. Від того часу той воїн отримав ім’я Марвахайр Хамуйс (гельск. - Marbhachair Chamuis), що означало Вбивця Камуса. Він став засновником лінії вождів клану Кейт і з того часу вожді клану Кейт мають на гербі три червоних смуги. Вперше такий герб в історичних документах зустрічається як герб сера Роберта Кейта у 1316 році.

Перемога короля Малкольма ІІ в битві під Кархан у 1018 році принесла йому у володіння землі Лотіан і землі Кейт в Лотіані. Згодом ці землі були даровані Камусу Вбивці. Саме з цих земель клан отримав свою назву.

Один з вікінгів-авантюристів, що осіли в Шотландії на ймення Херві (норв. - Hervey) одружився з рідною сестрою спадкоємиці Марвахайра Хамуйса і в 1150 році король Шотландії Девід І дарував їм грамоту на володіння землями Кейт. У грамоті 1176 року їхній син був нагороджений посадою марішала королівства Шотландія. Марішаль мав обов’язки забезпечувати особисту безпеку короля Шотландії, був хранителем королівських регалій.

У 1308 майбутній король вільної Шотландії Роберт Брюс подарував королівські ліси Абердинширу своєму другові і союзнику Роберт де Кейт. Тут марішаль Кейт побудував свій замок. Його племінник - Вільям Кейт Галстон повернув серце короля Роберта Брюса в абатство Мелроуз після того, як виконуючи заповіт Роберта Брюса поховати його серце в Палестині - на святій Землі сер Джеймс Дуглас загину в битві з маврами під Теба в Андалусії. Роберт Брюс підтвердив вождям клану Кейт право на спадкову посаду марішалів Шоттландії королівською грамотою у 1324 році. Сер Робертом де Кейт командував шотландською кавалерією в битві під Баннокберн.

Марішаль сер Роберт Кейт супроводжують молодого короля Шотландії Девіда II, коли він втік до Франції, щоб уникнути узурпації влади Едвардом Бейлліолем.

Клан Кейт ворогував з кланом Ірвін. У 1402 році клан Ірвін атакував і розгромив загони клану Кейт, що напали на землі Ірвін. Ця битві між кланами Кейт та Ірвін ввійшла в історію як битва Друмоак.

Сер Вільям Кейт Марішаль, що помер у 1407 році, одружився з спадкоємицю сера Олександра Фрейзера і внаслідок цього шлюбу отримав великі маєтки та землі в областях Бьюкен, Кінкардін і Лотіан, додав ці володіння до майна клану. Брат Вільяма - Джон Кіт одружився зі спадкоємицею клану Чейні - цей шлюб приніс клану Кейт маєтки в Іверуджі, замок Інверуджі, що потім став резиденцією вождів клану Кейт. Троє дітей сера Вільяма Кейта були одружені з дітьми короля Шотландії Роберта II, ще одна дочка дочка вийшла заміж за сера Адама Гордона - предка графів Хантлі.

У 1458 році III лорд Кейт отримав титул графа Марішал і мав найвищі повноваження в Шотландії.

Гілка клану Кейт, що жила в Кейтнессі брала участь у битві під Таннах у 1464 році, де клан Кейт був союзником клану МакКей у війні проти клану Ганн. Пізніше вони брали участь у ще одній битві, що ввійшла в історію як битва Чемпіонів у 1478 році. Це був бій між 12 чоловіками в клану Ганн і 24 чоловіками з клану Кейт. Всі люди з клану Ганн, в тому числі вождь клану були вбиті. Але клан Ганн помстився - незабаром після цього вождь клану Кейт був вбитий.

Вільям Кейт - III граф Марішаль разом з графом Гленкайрн запросив Джона Нокса - релігійного реформатора повернутися до Шотландії в 1559 році. Вільям Кейт - IV граф Марішаль заснував коледж Марішаль в Абердині. Джордж Кейт - V граф Марішаль очолював посольство в Данію, в результаті якого відбувся шлюб короля Шотландії Джеймса VI з данською принцесою Енн (Анною).

Під час громадянської війни після коронації Карла II в 1651 році Вільям Кіт - VII граф Марішаль був схоплений і ув'язнений в Тауер. Він залишався там до реставрації монархії, коли король звільнив його і призначив таємним радником, а пізніше лорд-охоронцем, як винагороду за те, що він і його родина постраждала за короля. Після коронації Карла ІІ шотландські коронні реліквії і коштовності були заховані на землях Кейт і таким чином збережені для корони. Брат Вільяма - Джон Кейта отримав титули лицар Марішал і граф Кінтор.

Джордж Кейт - VIIІ граф Марішаль став Лицарем Ордену Будяка. Цю нагороду він отримав від Джеймса Френсіса Едуарда Стюарта (Старого Претендента, або як його називали в Англії - Старго Самозванця). Під час повстання якобітіву 1745 році клан Кіт підтримав повстання. У результаті Джордж Кейт - Х граф Марішаль разом зі своїм братом Джеймсом втратив всі свої землі, замки і титули - вони були конфісковані. Але ці два брата Кейт втекли з Шотландії на континент і зробили багато справ на континенті. Вони стали одними з небагатьох якобітів лицарів Ордену Підв’язки. Джордж Кейт отримав найвищий орден в Пруссії - орден Чорного Орла. Його брат Джеймс якимось чином потрапив до Росії і служив москальським імператорам, отримав орден Святого Андрія.

У 1801 році лорд Лева визнав Кейта Равелстонського і Дунноттарського Марішалом Кейт і його племінник був визнаний лицарем Марішал у 1822 році, зустрічався з королем Георгом IV в Единбурзі.

IX граф Кінтор був яскравою особистістю, але маєток Кінтор перетворився в ніщо. Але Ян Кіт - XII граф Кінтор зробив все можливе для збереження традицій, культурної спадщини клану Кейт.