Клан Маківен

Клан МакІвен (шотл. — Clan MacEwen, Clan Ewen, гел. — Clan MacEoghainn) — клан Івен, клан МакЕогайн — група кланів гірської частини Шотландії — Гайленду. До цієї групи кланів, яку інколи вважають одним кланом належить історично давній шотландський клан МакІвен Оттер. Питання наскільки ці клани є спорідненими і чи можна вважати їх єдиним кланом лишається відкритим. На сьогодні клан (чи група кланів) МакІвен не має визнаного герольдами Шотландії та лордом Лева вождя, тому називається в Шотландії «кланом зброєносців». Назва МакІвен означає «син Івена», гельською мовою — клан МакЕогайн — «син Еогайна». Такі назви могли виникнути в давні часи незалежно одна від одної стосовно різних кланів. Історично склалося так, що різні септи, які мають абсолютно різне походження називаються однаково — МакІвен і об'єднуються в один клан. Більшість людей клану МакІвен вважають себе одним кланом і домагаються визнання вождя клану. Інші плекають надію, що будуть знайдені і визнані корені їх походження як окремих кланів.

Нашоломник клану МакІвен Оттер.
Тартан клану МакІвен.

Гасло клану: Reviresco — Я міцнію знову (лат.)

Землі клану: Ковал, Галловей, Леннокс, Пертшир

Історичні клани і септи з назвою МакІвен

МакІвен Оттер

Цей клан часто згадується в історичних документах XIV—XV століть. У 1467 році була складена генеалогія вождів клану, що нині зберігається в національній бібліотеці Шотландії. Вважається, що клан МакІвен Оттер споріднений з кланом Свін. Після вимирання лінії вождів цього клану володіння клану та баронство перейшли у власність лорда Кембелл.

МакІвен Галловей

На землях Галловей клан МакІвен жив як мінімум з 1331 року. Відомо про Патріка МакІвена, що був ректором Вігтауна. Цей клан МакІвен воював на боці клану Агнью Лохнау проти Арчібальда Дугласа Чорного.

МакІвен з клану МакДугалл

Клан МакДугалл має септу, яка називається МакІвен. Відомо, що ці МакІвен Маклей походять від Івена Мора МакДугалла — брата МакДугалла Лорна. Ці МакІвени жили в Пертиширі та біля Лох-Тей, тому вважалися частиною клану МакДугалл.

МакІвен з клану Камерон

У XVI столітті була відома септа клану Камерон, що називалась МакІвен. Вождем цієї септи чи окремого клану був Дональд Як Вік Івен Камерон Еррахт, що був вбитий у 1570 році. Його послідовники прийняли назву МакІвен. Гельська назва цієї септи чи клану Слохт Еоган ік Еогайн (гел. — Sliochd Eoghain 'ic Eoghain). МакІвени, що брали участь у військовій сутичці, яка ввійшла в історію як Мойнесс Рейд у 1598 році була саме з цього клану.

Барди МакІвен

Був ще клан бардів з назвою МакІвен. Цей клан прославився своєю поезією та піснями, що були написані гельською мовою. Клан служив як музики та прридвоні поети клану МакДугалл, а пізніше клану Кемпбелл в Аргайлі. Ці барди були, імовірно, ірландського походження. Крім назви МакІвен та МакЕогайн збереглась ще одна назва цього клану Ахайрне (ірл. — Athairne), що походить від назви ірландського клану О'Хосей — О хЕогуса (ірл. — O'Hosey, Ó hEoghusa). Про цей клан є повідомлення з середини XVI століття.

Сумнівні історичні документи

Є повідомлення про акт парламенту 1602 року, де згадується клан МакІвен разом з кланом МакЛахлан та МакНейл як васали графа Аргайлу і щодо відповідальності перед графом за свої вчинки.

Також є сумнівні повідомлення, начебто після смерті вождя клану Свін клан МакЛахлан запропонував клану МакІвен приєднатися до нього в ролі васала. Проте ніяких доказів правдивості цієї події немає.

За словами історика XIX століття Джеймса Логана, в заяві генерала Вейда збройних сил Гайленду в часи повстання якобітів у 1715 році до цих збройних сил записалися 150 чоловік з клана МакІвен. Але судячи по всьому цей запис помилковий. Насправді йдеться про 150 чоловік з клану МакЛін.

Джерела
  • Moncreiffe of that Ilk, Iain (1967). The Highland Clans. London: Barrie & Rocklif. pp. 99–100.
  • Agnew, Sir Andrew (1893). The Hereditary Sheriffs of Galloway.
  • https://web.archive.org/web/20130704074214/http://www.macdougall.org/septs.html
  • Lyon Register 1, 376
  • Maclagan, Robert Craig, 1905, The Perth Incident of 1396, Edinburgh & London (Blackwood)
  • http://www.docs.hss.ed.ac.uk/divinity/Research/Breadalbane%20collection/Letters%201570/7%20Jul%201570%202nd.pdf
  • Clancy, TO (2006). «Scottish Gaelic poetry [1] classical Gaelic». In Koch, JT. Celtic Culture: A Historical Encyclopedia. Vol. 4. Santa Barbara, CA: ABC-CLIO. p. 1577.ISBN 1-85109-445-8.
  • Sanger, K; Kinnaird, A (1992). Tree of Strings: A History of the Harp in Scotland. Kinmor Music. p. 73. ISBN 0951120441. Accessed via Google Books.
  • MacInnes, John (1992). «The Scottish Gaelic Language». In Price, G. The Celtic Connection. The Princess Grace Irish Library, Vol. 6. Gerrods Cross: Colin Smythe. p. 112. ISBN 0-86140-248-0. Accessed via Google Books.
  • Campbell of Airds, A (2000). A History of Clan Campbell. Vol. 1, From Origins to Flodden. Edinburgh: Polygon at Edinburgh. pp. 7, 182—183. ISBN 1-902930-17-7.
  • Campbell of Airds, A (2000). A History of Clan Campbell. Vol. 1, From Origins to Flodden. Edinburgh: Polygon at Edinburgh. p. 183. ISBN 1-902930-17-7.
  • «MacEwen». www.myclan.com. Archived from the original on 18 April 2005. Retrieved 4 October 2008.
  • Logan, James (1850). The Scotish Gaël (sic!) (5th American ed.). Hartford: Silas Andrus and Son. p. 77.
  • «Tartan — MacEwen /MacEwan». Scottish Tartans World Register. Retrieved 4 October 2008.
  • Way of Plean, George; Squire, Romilly (2000). Clans & Tartans. Glasgow: HarperCollins. p. 182. ISBN 0-00-472501-8.
  • R. S. T. MacEwen, 1904, Clan Ewen: Some records of its history, p18
  • Stewart, Donald Calder (1974). The Setts of the Scottish Tartans, with descriptive and historical notes (2nd revised ed.). London: Shepheard-Walwyn. p. 74. ISBN 0-85683-011-9.
  • https://web.archive.org/web/20140810121239/http://www.lyon-court.com/lordlyon/756.html
  • https://web.archive.org/web/20160304121840/http://www.lyon-court.com/lordlyon/796.html
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.