Клевець

Клевець (келеп, келевець) — холодна зброя на короткому ратищі, гранована і вузька бойова частина якого нагадує дзьоб птаха із молоткоподібним обушком. Застосовувався в X—XVII ст. для враження воїнів супротивника, що мали захисне спорядження — кольчуги, лати тощо. Походить клевець від бойового молота, найбільш поширеної зброї древніх германців, кельтів та слов'ян. З удосконаленням обладунків накінцевик молоту набув більш гострої форми.

Поступово бойова частина клевця усе більше набувала форми пташиного дзьоба, за що цю зброю в Європі прозвали «дзьоб папуги» або просто «папуга», а в Росії «клевец». За невеликої (1-1,5 кг.) ваги, клевець завдяки дуже малій площі удару пробивав практично всі обладунки та щити й застрягав у тілі. Добре підходив також для відбивання ударів супротивника. 

Особливістю клевця була наявність окрім дзьоба зі зворотної сторони обуха невеликої площинки у виді молотка або чотиригранного шипа, що робило його більш функціональним. У XVI ст. Клевець поступово стає відзнакою воєначальників Німеччини й Італії, втрачаючи бойове застосування. А за появи кавалерійських пістолетів узагалі втратив своє призначення як зброї та вийшов із ужитку в кінці XVII ст.