Клем Євгенія Лазарівна
Євгенія Лазарівна Клем (20 грудня 1898, Белград — 3 вересня 1953, Одеса) — український радянський педагог, керівник групи опору в концентраційному таборі «Равенсбрюк»[1].
| Клем Євгенія Лазарівна | |
|---|---|
| Народилася |
20 грудня 1898
Белград, Сербія |
| Померла |
3 вересня 1953 (54 роки) Одеса, УРСР, СРСР |
| Громадянство |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | педагог |
| Заклад | Одеський державний педагогічний інститут імені К. Д. Ушинського |
Біографія
Євгенія Лазарівна Клем народилася 20 грудня 1898 року в Белграді у родині серба Лазаря Радаковича та росіянки. У 1903 році родина переїхала до Одеси. У 1917 році закінчила гімназію[1].
Учасниця громадянської війни в Росії. Під час Громадянської війни познайомилася і вийшла заміж за литовського бійця Роберта Клема, який згодом загинув. Після війни повернулася до Одеси, закінчила Одеський інститут народної освіти і поїхала добровольцем працювати шкільним вчителем на Далекий Схід.
У 1930-х роках повернулася до Одеси, вела курс методики викладання історії в Одеському педагогічному інституті. Розпочала роботу над кандидатською дисертацією «Бесіда як метод педагогіки».
Під час нацистської навали у 1941—1945 роках служила військовим фельдшером та перекладачем у Приморській армії, брала участь в обороні Одеси та Севастополя, була керівником однієї з груп опору в концентраційному таборі «Равенсбрюк».
У 1946—1952 роках викладала на історичному факультеті Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського[2].
3 вересня 1953 року Євгенія Клем покінчила життя самогубством. Похована на 2 християнському кладовищі в Одесі[3].
У 1964 році на могилі Євгенії Лазарівни встановили пам’ятник, виготовлений на кошти колишніх ув’язнених концтабору Равенсбрюк та колег з педінституту.[1].
Вислови
- «…Євгенія Клем у полоні стала взірцем справжнього солдата, який бореться з противником до останнього подиху усіма можливими засобами. Для багатьох її подруг по неволі вона залишилася зразком стійкості і оптимізму…», - Т. Пастушенко[4].
- «…Євгенія була душею і розумом не тільки радянського Опору, але й всього антифашистського Опору в таборі…», - Еріка Бухман[5].
- «…Ця мужня жінка змогла об’єднати нас в одну дружну сім’ю…З перших днів перебування у таборі вона всіляко намагалася вберегти нас від відчаю, безнадійності, вселяла віру в перемогу, намагання боротися за життя…», – В. Мелещенко[5].
Примітки
- Пастушенко Т. Жіночі історії Другої світової. Євгенія Клем. old.uinp.gov.ua. Український інститут національної пам'яті. Процитовано 5 серпня 2020.
- Память огненных лет, 1990, с. 75—76.
- Чернаков Г. Клем Евгения Лазаревна (1898—1953). jewmil.com. Процитовано 5 серпня 2020. (рос.)
- Пастушенко Т. (27 червня 2016). Не знаю, в чому моя вина. Може, в тому, що я була військовополоненою. istpravda.com.ua. Історична Правда. Процитовано 5 серпня 2020.
- И. И. Лозовая. Боевое задание // Они победили смерть: сборник. — Москва : Государственное издательство политической литературы, 1961. (рос.)
Джерела та література
- Память огненных лет: О випускниках, студентах и сотрудниках института — учасниках Великой Отечественной войны / ОГПИ им. К. Д. Ушинського; Авт.-сост.: К. Б. Бабенко, К. А. Бондаренко, В. Г. Орищенко. — Одесса : Маяк, 1990. — 119 с. (рос.)
- М. Коршунов Трилистник // Правда. — 1982. — 3 апреля. (рос.)
- Історики Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського: Біографічний словник / В. М. Букач. — Одеса : ПНПУ, 2020. — С. 39.
- Медников А. М. Берлинская тетрадь // Доля бессмертия. — Москва : Советский писатель, 1973. — 512 с. (рос.)
Посилання
- Мемориал ВОВ. Клем Евгения Лазаревна (рос.)
- Клем Евгения Лазаревна (1898—1953). // https://www.jewmil.com/biografii/item/1401-klem-evgeniya-lazarevna