Клименко Григорій Гнатович

Григорій Клименко народився 20 квітня 1906 року в селі Гринівці (нині — Любарський район Житомирської області України). Після закінчення шести класів сільської школи працював в сільському господарстві. У жовтні 1928 року Клименко був покликаний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. У 1929 році він закінчив полкову школу, в 1931 році — курси командирів взводів при Одеській піхотній школі. З 1942 року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Брав участь в боях на Воронезькому, Центральному і 1-му Українському фронтах, три рази був поранений. До вересня 1943 підполковник Григорій Клименко командував 1035-м стрілецьким полком 280-ї стрілецької дивізії 60-ї армії Центрального фронту. Відзначився під час битви за Дніпро.

В кінці вересня 1943 року Клименко організував переправу свого полку через Дніпро. Під час наступу батальйони полку звільнили ряд населених пунктів і відбили всі ворожі контратаки, завдавши німецьким військам великих втрат: було знищено понад 1000 солдатів і офіцерів, близько 100 кулеметів, кілька десятків автомашин і бронетранспортерів, кілька танків.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за «захоплення і утримання плацдарму на Дніпрі і проявлені при цьому мужність і героїзм» підполковник Григорій Клименко був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 1893.

Після закінчення війни Клименко продовжив службу в Радянській Армії. У 1947 році він закінчив курси удосконалення командирів стрілецьких полків при Військовій академії імені Фрунзе. У 1956 році в званні полковника Клименко був звільнений в запас. Проживав спочатку в Кишиневі, а з 1987 року — в Одесі. Помер 26 червня 1995.

Був нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступенів, Червоної Зірки, медалями.