Клубна манія

Клубна манія (англ. Party Monster, дослівно «Монстр вечірки») — американська стрічка заснована на реальних подіях; трагікомедія, що оповідає про схід і захід сумнозвісного нью-йоркського організатора клубних вечірок Майкла Еліга, що вбив свого наркодилера, відомого як Ангел Мелендез. У ролі наркозалежного «Короля Клубних Діток» знявся, кінозіркка Маколей Калкін.

Клубна манія
Party Monster
Жанр Трагікомедія, драма, комедія, біографія, трилер
Режисер Фентон Бейлі
Ренді Барбато
Продюсер Джон Маркус
Бредфорд Вілсон
Крістін Вакон
Сценарист Фентон Бейлі
Ренді Барбато
На основі Кривава дискобаня
У головних
ролях		 Сет Грін
Маколей Калкін
Дайана Скаруід
Хлоя Севіні
Мерілін Менсон
Вілсон Крус
Оператор Teodoro Maniacid
Композитор Jimmy Harryd
Кінокомпанія ContentFilm
Дистриб'ютор Strand Releasingd, Netflix і FandangoNow
Тривалість 99 хвилин
Мова англійська
Країна США
Нідерланди
Рік 2003
Кошторис 5 мільйонів $
Касові збори 742,898 тисяч $
IMDb ID 0320244
partymonster.com

За основу фільму взято роман Джеймса Сент-Джеймса «Кривава дискобаня». У 1998 році, раніше був відзнятий документальний фільм про вбивство, під назвою Party Monster: The Shockumentary, який був використаний для деяких елементів художнього фільму. Незважаючи на негативні відгуки, Party Monster в даний час вважається культовим фільмом.[1]

Сюжет

Вигнанець з невеликого містечка, Майкл Еліг, що переїхав в Нью-Йорк, вивчає аспекти клубного руху (замість того, щоб навчатися в університеті), у чому йому допомагають нові знайомі Джеймс Сент-Джеймс і Пітер Гейшн. Дуже швидко Еліг перетворюється з сірого нікому невідомого хлопчика, у найяскравішиго і найепатажнішого організатора вечірок у Нью-Йорку. Але життя Майкла виходить з-під контролю через його наркозалежність, що призводить до співучасті Майкла в убивстві Енжела Мелендеса, наркоторгівця, закоханого у Еліга.

Ця молодіжна трагікомедія заснована на реальній історії. «Клубні малята» (в оригіналі англійською Club Kids) — так на самому початку 90-х називали молодіжну тусовку, що переходила з одного нью-йоркського клубу до іншого, влаштовуючі феєричні шоу лише своєю присутністю. Вони сповідували свій альтернативний «lifestyle» — індивідуальність, епатаж, вільне кохання, наркотики всіх видів, безстрашністю перед СНІДом, поліцією, суспільною думкою. Їх девіз: «Якщо у тебе є горб — кинь на нього трохи блискіток і йди танцювати!».

Саундтрек

Саундтреки виступили номером 21 Billboard Dance/Electronic Albums у США.[2]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
Allmusic [3]
PopMatters (positive)[4]
# НазваВиконавець Тривалість
1. «Take Me to the Club»  Mannequin 3:36
2. «Seventeen»  Ladytron 3:31
3. «Frank Sinatra»  Miss Kittin & The Hacker 3:53
4. «Money, Success, Fame, Glamour»  Felix da Housecat vs. Pop Tarts 3:23
5. «You're My Disco (Fischerspooner Remix)»  Waldorf 4:26
6. «Two of Hearts»  Stacey Q 3:36
7. «Overdose»  Tomcraft 2:57
8. «Get Happy»  Happy Thought Hall 3:28
9. «La Rock 01»  Vitalic 3:05
10. «Go!»  Tones on Tail 2:34
11. «New York New York»  Nina Hagen 4:41
12. «It Can't Come Quickly Enough»  Scissor Sisters 3:32
13. «Inside Out»  W.I.T. 3:36
14. «Kiss Me»  Stephen Tin Tin 3:26
15. «Give Me Tonight»  Shannon 3:53
16. «(How to Be A) Millionaire»  ABC 3:35
17. «Crash»  Keoki 2:54
18. «The La La Song»  Marilyn Manson 1:32
19. «Good is Bad»  Headrillaz 2:56
20. «Santa Baby»  Cynthia Basinet 3:23

Реліз

Прем'єра Party Monster відбулася в 2003 році на Кінофестивалі «Санденс» 18 січня 2003, а потім покази відбулися в Cannes Film Festival в травні того року. 5 вересня 2003, був зроблений обмежений випуск фільму до різних арт-хаусів та театрів у великих містах США.

Сприйняття

Фільм отримав в основному негативні відгуки; в даний час він проводить рейтинг схвалення не більше 30% на Rotten Tomatoes на основі близько 100 оглядів (65 негативних, 35 позитивних).[5] Він був номінований на Grand Jury Prize в 2003 році на Кінофестивалі «Санденс», однак і Chicago Sun-Times критик Роджер Еберт дав фільму три з чотирьох зірок, називаючи продуктивність Калкіна «безстрашною», хоча він зазначає, що «фільму не вистачає розуміння і залишає по собі сум і відчуття порожнечі; і, можливо, це повинно бути саме так».[6]

Фільм мав тільки обмежений випуск. Відповідно до Box Office Mojo, фільм зібрав тільки в середньому $742,898[7] out of a budget of $5 million in its theatrical release.

Для домашнього перегляду

Фільм був випущений на DVD в Сполучених Штатах і Канаді в лютому 2004 року через 20th Century Fox/Trimark Pictures; DVD містить різні інтерв'ю, аудіо-коментарі, закадрові кадри, оригінальний трейлер фільму, і реальні інтерв'ю з Майклом Елігом як бонус-матеріали. Станом на 2009 рік, випус DVD був припинений, і тепер в основному недоступний для покупки в стандартних роздрібних магазинах. Він доступний для оренди через «Netflix» і для миттєвого перегляду.

Актори
  • Маколей Калкін — Майкл Еліг,
  • Сет Грін — Джеймс Сент-Джеймс,
  • Мерілін Менсон — Кристіна (трансгендер-неформал),
  • Джастін Хаган — Роберт «Freez» Ріггс,
  • Дайана Скаруід — Елкі,
  • Вілмер Вальдеррама — Superstar DJ Keoki,
  • Ділан Макдермотт — Пітер Гат'єн,
  • Міа Кіршнер — Наташа,
  • Даніель Франзес — The Rat/Clara The Carefree Chicken/Icy The Polar Bear/Dallas MC,
  • Вілсон Крус — Андре «Ангел» Мелендес,
  • Хлоя Севіньї — Гітсі,
  • Наташа Лайонн — Брук,
  • Джон Стамос — Talk Show Host,
  • Аманда Лепор — сам себе,
  • Річі Річ — сам себе.

Цікаві факти
  • Майкл Еліг — реальний персонаж, який дійсно зміг в найкоротший термін перетворитися з простого офіціанта в живу легенду клубного руху Нью-Йорка. Наприкінці вісімдесятих він був посаджений у в'язницю за вбивство
  • Маколей Калкін приходив до в'язниці і розмовляв з Майклом Еліга, при підготовці до своєї ролі.
  • Майкл Еліг — гомосексуал, гетеросексуальная любовна лінія у фільмі надумана: насправді Гітсі була просто його знайомою. Найкращою подругою Еліга була «королева» клубних дітей Дженніталіа.

Див. також

Примітки
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.
  2. Charts & Awards - Party Monster – Various Artists. Allmusic. Rovi Corporation. 2003. Процитовано 13 квітня 2011.
  3. Kellman, Andy (2003). Party Monster – Various Artists. Allmusic. Rovi Corporation. Процитовано 13 квітня 2011.
  4. Bleach, Anthony C. (12 лютого 2004). Soundtrack: Party Monster: Original Motion Picture Soundtrack – PopMatters Music Review. PopMatters. Процитовано 13 квітня 2011.
  5. Party Monster на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
  6. Ebert, Roger (5 вересня 2003). Party Monster :: Roger Ebert.Com. Chicago Sun-Times. Процитовано 23 лютого 2010.
  7. Party Monster на сайті Box Office Mojo (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.