Хлоя Севіньї

У 18 років Хлоя перебралася в Нью-Йорк. Там її примітила редактор відділу моди з журналу «Sassy». Вона запропонувала Хлої зніматися для глянцевого видання. Через два роки стартувала і її кінокар'єра. Ще з часів навчання в школі Хлоя товаришувала з молодим постановником та драматургом Гармоні Коріном. У 1994-му році він запросив подругу знятися в малобюджетном незалежному фільмі «Дітки», до якого написав сценарій. Хлоя зіграла тінейджера, яка, вперше зайнявшись сексом, виявляє, що заразилася ВІЛ. Через пару років вийшов фільм Коріна, де Севіньї знялася у одній з ключових ролей. «Гуммо» розповідав про життя бідних підлітків з покинутого американського містечка. Після «Гумма» були запрошення в незалежні картини: «Останні дні диско» і «Пальметто», а також робота в спектаклі «Гейзелвуда Джуніор Гай», заснованому на реальній життєвій історії дівчаток-підлітків, які жорстоко розправилися зі своєю ровесницею.

Хлоя зіграла яскраву роль Лани Тісдейл в «Хлопці не плачуть» Кімберлі Пірс. Ця роль принесла Хлої «Independent Spirit Awards» та ряд престижних номінацій, в тому числі і на «Оскар». За успішними «Хлопці не плачуть» була участь в незалежних фільмах — «Американському психопаті», «Доґвілі», «Клубна манія» (все у 2003 року). Найсуперечливішою серед кіноробіт Севіньї стала роль у «Коричневий кролик», резонансному проекті Вінсента Гало (2003). Багато критики тоді були переконані, що після відвертої сексуальної сцени у фіналі цього фільму, актрорці можна ставити хрест на кар'єрі. Після виходу фільму на екрани в Каннах, агентство, яке працювало з Севіньї, розірвало з нею контракт. Але, після цього Хлоя знялася у серіалі «Велике кохання» та отримала за цю роль «Золотий глобус». Крім цього, в 2007-му актриса зіграла з Джейком Гілленгаалом в картині «Зодіак» Девіда Фінчера, а через два роки відразу дві роботи в незалежному кіно: «Кімната смерті» і «Сину мій, сину мій, що ти наробив».