Ковальчук Панас

Панас Ковальчук (Псевдо: «Ґанок», «Залісний», «Ленок», «Олексій», «Петро», «Старий», «Яшків», «Яшкін», «Яшко»,«756», «999 Г.»; нар. 1913, с. Літва, нині с. Сарнівка, за іншими даними: нар. 1914, с. Білосток, Луцький район, Волинська область[1] — пом. 12 березня 1949, с. Хорохорин, нині Луцький район, Волинська область) — український військовик, сотник УПА (від 8 жовтня 1945), окружний референт СБ ОУН Володимирщини (1942-1943), обласний референт СБ ОУН Волинської області (1943-1944), крайовий референт СБ Північно-західного краю «Хмельницький» (ПЗК «Дніпро», «Ліс», «Москва») (1945-1948), керівник СБ ОУН на Північно-Західних Українських Землях (1948-1949). Лицар Срібного Хреста Заслуги[2].

Панас Ковальчук
 Сотник
Загальна інформація
Народження 1913(1913)
с. Літва, нині с. Сарнівка чи с. Білосток, Луцький район, Волинська область
Смерть 12 березня 1949(1949-03-12)
м. Луцьк, Волинська область, УРСР, СРСР
Псевдо «Ґанок», «Залісний», «Ленок», «Олексій», «Петро», «Старий», «Яшків», «Яшкін», «Яшко»,«756», «999 Г.»
Військова служба
Роки служби 1941-1949
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
Командування
Керівник СБ ОУН на Північно-Західних Українських Землях
1948 — 12 березня 1949

Крайовий референт СБ Північно-західного краю «Хмельницький»
квітень 1945 — 1948

Референт СБ ВО «Тури»
1944 — 1946

квітень 1943 — січень 1944

Обласний референт СБ ОУН Волинської області
1943 — 1944

Окружний референт СБ ОУН Володимирщини
1942 — 1943
Нагороди та відзнаки

Життєпис

Панас Ковальчук походив з заможної селянської сім'ї. Закінчив Луцьку гімназію. У 1939 році вступив в ОУН. З 1940 року перебував на нелегальному становищі. Сім'ю було депортовано в Сибір.

З літа 1941 року був комендантом Торчинської районної Української допомогової поліції. Перейшов у 1942 році на нелегальне становише. Референт СБ ОУН Володимирщини у 1942 — 1943 роках.

В УПА з 1943 року, брав участь у бойових діях з радянськими партизанами та Армією Крайовою. У 1943 — 1944 роках обласний референт СБ ОУН Волинської області. 3 квітня 1943 року до січня 1944 року — керівник Військово-польової жандармерії УПА «Північ», з 1944 до 1946 року — референт СБ ВО «Тури» Північно-західної ГО НВРО. З квітня 1945 року до 1948 року — крайовий референт СБ Північно-західного краю «Хмельницький» (ПЗК «Ліс»[3], ПЗК «Дніпро»[4], ПЗК «Москва»[5]).

У 1948 — 1949 роках Панас Ковальчук керівник СБ ОУН на Північно-Західних Українських Землях

Обставини загибелі

12 березня 1949 року поблизу села Хорохорин, нині Луцький район, Волинська область[6], Панас Ковальчук та четверо підпільників були оточені в криївці оперативно-військовою групою (ОВГ) Луцького РВ МДБ. Панас Ковальчук намагався застрелитися, але тільки важко поранився у голову. Помер у Луцькій обласній лікарні від поранення в голову, так і не прийшовши до свідомості[7].

Нагороди

Див. також

Примітки
  1. Наконечний В. Волинь – криваве поле війни. – Тернопіль, 2006. – С. 59
  2. Віталій Манзуренко. Лицарі Срібного Хреста Заслуги // Український визвольний рух. – Львів, 2006. – № 8. – С. 292
  3. Літопис УПА. Нова серія. Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля (1944–1946). Документи і матеріали / Упоряд.: О. Вовк, С. Кокін. – Київ–Торонто, 2006. – С. 154; Засєкін В. Схрони Волині. — Луцьк, 2010. – С. 69
  4. Василь Галаса. Наше життя і боротьба. — Львів: Видавництво «Мс». — 2005. 272 ст. ISBN 966-8461-12-6
  5. Ярослав Антонюк. СБ ОУН (б) на Волині та Західному Поліссі (1946–1951 рр.) Луцьк: Видавництво «Ключі». — 2013
  6. Літопис УПА. Нова серія. Т. 15: Боротьба проти повстанського руху та націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1945–1954. Кн. 2 / Упор. С. Власенко, С. Кокін, В. Лозицький. – Київ–Торонто, 2011. – С. 61; Літопис УПА. Нова серія. Т. 16: Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. 1944–1954 рр. – Київ–Торонто, 2011. – С. 173;
  7. Дмитро Вєдєнєєв, Геннадій Биструхін. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920-1945) — К., 2006. — С. 363 ISBN 966-504-544-X
  8. Державний архів Служби безпеки України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 60. — Арк. 243—245

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.