Ковач Павло Павлович

Павло Ковач народився 9 червня 1959 року в с. Свобода (Берегівський район, Закарпаття). У 1976 році вступив в Ужгородське училище прикладного мистецтва на відділення художньої обробки металу. Навчався у Василя Петрецького, Івана Маснюка, Шандора Петкі, Йосипа Пала та інших відомих художників Закарпаття. У 1978 році познайомився з Павлом Бедзіром: авангардним художником, майстром абстрактного мистецтва та творчим дисидентом. Ця зустріч мала величезне значення у творчому розвитку молодого художника[2].

З 1984 року Павло розпочав виставкову діяльність, а через 5 років взяв участь у міжнародному бієнале. З 1989 по 2002 рік працює вчителем малювання у Ужгородській гімназії. У 1998 році входить до мистецької групи «Поп-транс», з якої проводяться десятки виставок у Бостоні, Берліні, Парижі, Києві та в інших містах України[3].

З 2002 року Павло Ковач займається реконструкцією та реставраційною роботою. Він відновлює розписи Хрестовоздвиженського кафедрального греко-католицького собору в Ужгороді, а також церкви в с. Білки, що в Іршавському районі Закарпаття. В 2003 започатковує неформальну Галерею «Коридор», що об'єднує митців, музикантів та літераторів з нетрадиційною формою художнього висловлювання[4]. В 2009 році ініційовує перше вручення премії Павла Бедзира — її отримав Роберт Саллер за твір «Ксенія». В 2011 лауреатом премії став Володимир Топій. В різні роки нею були нагороджені Антон Варга, Петро Ряска та Данило Ковач. В 2016 році засновує майстернею-музеєм Павла Бедзира[5], де діє бібліотека заснована ще Павлом Бедзиром, проводяться зустрічі з художниками, презентації проектів, портфоліо, ревю та дискусії, події та виставки, пов'язані з діяльністю резиденції «Вибачте, вільних номерів немає».[6]

Павло Ковач займається живописом, інсталяцією, відео-перформансом. Він підкреслює, що не працює у єдиному стилі і позитивно ставиться до всіх форм мистецтва.

Роботи художника виставлялися у художній галереї сучасного мистецтва Bottega, Щербенко артцентрі,[7] Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький арсенал», Музеї історії міста Києва, Карась Галереї (усі вони знаходяться в м. Київ). Роботи митця демонстрували в ILKO Gallery, галереї «Ужгород» (Ужгород), галереї Коридор (Ужгород), в Галереї Дзиґа[8], Галереї Гаррі Боумена (Львів), галереї Детенпула (Львів)[9], а також у галереях та на фестивалях в Польщі, Угорщині, Словаччини, Італії, США та в інших країнах[10]. Учасник проекту Відкритий архів[11] та проекту Відкритої групи "ArsLongaVitaBrevis"[12].

Павло Павлович Ковач курував виставки, відомий своїми перформансами та особливо справою збереження пам'яті про життя і творчість Павла Бедзира, якого він називає своїм вчителем.[13][14] Також, неформальний вчитель вплинув на молодше покоління художників Закарпаття, серед яких Аттіла та Томаш Гажлінскі, Антон Варга, Петро Ряска, Павло Ковач молодший, Данило Ковач, Юрій Білей, Станіслав Туріна.