Когукчхон

Когукчхон (кор. 고국천, 故國川, Gogukcheon, Kogukch'ŏn; пом. 197) — корейський ван, дев'ятий правитель держави Когурьо періоду Трьох держав.

Когукчхон
9-й Тхеван Когурьо
179 — 197
Попередник: Сінтхе
Наступник: Сансан
 
Народження: 2 століття
Смерть: 197
Країна: Когурьо
Батько: Сінтхе

Біографія

Був другим сином вана Сінтхе[1]. Попри те, що первинно спадковим принцом був старший син Сінтхе, Ко Балджі, більшість придворної знаті підтримувала саме Когукчхон, тому 176 року його було проголошено спадкоємцем престолу.

180 року ван одружився з пані Ю, дочкою одного з провінційних володарів, тим самим ще більше зміцнивши центральну владу. Після смерті Когукчхона Ю вийшла заміж за його брата й наступника, тхевана Сансана[2]. 191 року Когукчхон придушив заколот, підбурений однією з аристократичних родин Когурьо[1].

184 року Когукчхон відрядив свого молодшого брата для здійснення нападу на Хань[3]. 191 року ван започаткував систему відбору на державні посади талановитих людей з усієї країни не за походженням[1][4].

Когукчхон переймався підвищенням рівня життя селян, зокрема 194 року він запровадив систему отримання позик на закупівлю зерна[1][5]. Та система дозволяла людям позичати зерно з березня до липня й розраховуватись у жовтні. Дієвість системи підтверджується тим, що вона проіснувала понад тисячу років у корейських та китайських державах.

Попри те, що зі сходженням Когукчхона на престол відбувся перехід від лествичного права до спадкування престолу за правом первородства[6], після його смерті трон все ж успадкував його брат Сансан.

Примітки
  1. King Gogukcheon. KBS Radio. KBS. Процитовано 7 травня 2020.
  2. Pae-yong Yi, 《한국 역사 속의 여성들》, Ewha Womans University Press, 2008. ISBN 8973007726, стор. 122—123
  3. 계수 (кор.). Doopedia. Процитовано 7 травня 2020.
  4. Kim Bu-sik, 《Самгук Сагі》, 〈髙句麗本紀 第四〉: 十三年, 夏四月, 聚衆攻王都. 王徴幾校勘 013内兵馬平之, 遂下令日校勘 014, «近者官以寵授, 位非徳進, 毒流百姓, 動我王家. 此寡人不明所致也. 今汝四部, 各舉賢良在下者.» 於是, 四部共舉東部晏留. 王徴之, 委以國政, 晏留言於王曰, «微臣庸愚, 固不足以叅大政. 西鴨渌谷左勿村乙巴素者, 琉璃王大臣乙素之孫也, 性質剛毅, 智慮淵深, 不見用於丗校勘 015, 力田自給. 大王若欲理國, 非此人則不可.» 王遣使, 以卑辭重禮聘之, 拜中畏大夫, 加爵爲于台, 謂曰, «孤叨承先業, 處臣民之上, 德薄材短, 未濟於理. 先生藏用晦明, 窮處草澤者久矣. 今不我棄, 幡然而來, 非獨孤之喜幸, 社㮨校勘 016生民之福也. 請安承教, 公其盡心.» 巴素意雖許國, 謂所受職不足以濟事, 乃對曰, «臣之駑蹇, 不敢當嚴命. 願大王選賢良, 授髙官以成大業.» 王知其意, 乃除爲國相, 令知政事. 於是, 朝臣國戚, 謂素以新閒舊, 疾之. 王有教曰, «無貴賤, 苟不從國相者, 族之.» 素退而告人曰, «不逢時則隱, 逢時則仕, 士之常也. 今上待我以厚意, 其可復念舊隠乎.» 乃以至誠奉國, 明政教, 慎賞罰, 人民以安, 内外無事
  5. Snodgrass, Mary Ellen (2015). World Clothing and Fashion: An Encyclopedia of History, Culture, and Social Influence. Routledge. ISBN 131745166X. Процитовано 7 травня 2020.
  6. Yang, S. C. The South and North Korean political systems: A comparative analysis. Seoul: Hollym. с. 15. ISBN 1-56591-105-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.