Коефіцієнт готовності
Коефіціє́нт гото́вності (англ. coefficient of readiness) — імовірність того, що об'єкт виявиться працездатним у довільний момент часу, крім запланованих періодів, протягом яких використання об'єкта за призначенням не передбачено[1].
Основні поняття
Коефіцієнт готовності — це коефіцієнт, що визначається як відношення часу справної роботи до суми часів справної роботи і вимушених простоїв об'єкта, взятих за один і той же календарний термін.
де — сумарний час справної роботи об'єкту; — сумарний час вимушених простоїв.
Для переходу до імовірнісного трактування величини и замінюються математичними сподіваннями часу між сусідніми відмовами і часу відновлення відповідно
де — середній наробіток до відмови; — середній час відновлення.
Похідні поняття[1]
Стаціонарний коефіцієнт готовності — значення коефіцієнта готовності, визначене для умов роботи об'єкта, коли середній параметр потоку відмов і середня тривалість відновлення залишаються сталими.
Середній коефіцієнт готовності — середнє значення нестаціонарного коефіцієнта готовності у заданому інтервалі часу.
Див. також
Примітки
- ДСТУ 2860-94 Надійність техніки. Терміни та визначення.
Джерела
- ДСТУ 2862-94 Надійність техніки. Методи розрахунку показників надійності. Загальні вимоги.
- ДСТУ ISO/IEC 2382-14:2005 Інформаційні технології. Словник термінів. Частина 14. Безвідмовність, ремонтопридатність і готовність (ISO/IEC 2382-14:1997, IDT).
- Пашков Е. В. Транспортно-нагромаджувальні і завантажувальні системи в складальному виробництві / Е. В. Пашков, В. Я. Копп, А. Г. Карлов. — К.: НМК ВО, 1992. — 520 с. — ISBN 577-6309-69-7
Посилання
- Васілевський О. М., Пожаренко В. О. Показники надійності відновлюваних ТЗ в електронному підручнику «Нормування показників надійності технічних засобів»