Працездатність (техніка)

Працезда́нтість або працезда́тний стан — стан виробу (машини, деталі), при якому він спроможний виконувати певні функції при збереженні значень параметрів в межах, заданих нормативно-технічною документацією та/або конструкторською документацією[1]. Властивість елементу або системи безперервно зберігати працездатність при певних умовах експлуатації (до настання першої відмови у роботі) називається безвідмовністю.

Працездатний стан — стан об'єкта, який характеризується його здатністю виконувати усі потрібні функції[2]

Основні критерії забезпечення працездатного стану:

• міцність;
• механічна жорсткість;
• стійкість;
• стійкість проти зношування (спрацювання);
• корозійна стійкість;
• теплостійкість;
• вібростійкість.

Критерії працездатності можуть характеризуватися різними технічними параметрами залежно від умов впливу фактору збурення. Наприклад, статична міцність може визначатись залежно від виду деформацій: розтяг, стиск, згин, кручення, зріз, зминання тощо або сукупністю перелічених деформацій.

Для більшості машин головним критерієм забезпечення працездатності є міцність. Вибір основного критерію залежить від функціонального призначення деталей та умов їх роботи. Наприклад, для кріпильних виробів (болт, шпилька, заклепка) основним критерієм є міцність. А для ходових гвинтів — зносостійкість.

Для підвищення працездатності часто застосовують термообробку, функціональні покриття або мастила.