Коефіцієнт ущільнення ґрунту
Коефіцієнт ущільнення ґрунту — це відношення щільності сухого ґрунту (скелету ґрунту) на контрольованій ділянці до щільності цього ж ґрунту, що пройшов процедуру стандартного ущільнення в лабораторних умовах. Використовується для оцінки відповідності якості виконаних робіт нормативним вимогам.
Щоб визначити коефіцієнт ущільнення ґрунту на контрольованій ділянці об'єкту будівництва слід визначити такі показники:
- максимальну щільність сухого ґрунту[1] (визначається шляхом процедури стандартного ущільнення в лабораторії);
- щільність вологого ґрунту[2] (зразку, що відбирається на ділянці, що контролюється);
- вологість ґрунту[3], що випробовується.
Щільність (вологого) ґрунту визначається за формулою:
[1], де
m — маса зразка ґрунту відібраного методом ріжучого кільця (чи іншим методом);
V — об'єм ріжучого кільця чи інший метод визначення об'єму зразку ґрунту, що випробовується.
Вологість ґрунту визначається за формулою:
[2], де
m — маса порожнього стаканчика з кришкою, г;
m1 — маса вологого ґрунту зі стаканчиком і кришкою, г;
m0 — маса висушеного ґрунту зі стаканчиком і кришкою, г.
Щільність сухого ґрунту (скелету ґрунту) визначається за формулою:
[3], де
ρi — щільність зразка ґрунту, г/см3, значення із формули [1];
W — вологість ущільненого зразка ґрунту, %, значення із формули [2].
Коефіцієнт ущільнення ґрунту Кущ визначається за формулою[4]:
Кущ [4], де
ρdi — щільність скелету ґрунту, що випробовується, формула [3];
ρmax — максимальна щільність сухого ґрунту, визначається шляхом процедури стандартного ущільнення в лабораторії.
Примітки
- ДСТУ Б В.2.1-12:2009. Грунти. Метод лабораторного визначення максимальної щільності.
- ДСТУ Б В.2.1-17:2009. Грунти. Методи лабораторного визначення фізичних властивостей. п.6.6
- ДСТУ Б В.2.1-17:2009. Грунти. Методи лабораторного визначення фізичних властивостей. п. 6.1
- ДСТУ-Н Б В.2.3-32:2016 «Настанова з улаштування земляного полотна автомобільних доріг», п. 7.1.1