Козьмо-Дем'янівський монастир

Козьмо-Дем'янівський монастир (Космо-Даміанівський монастир) (також святих Косьми і Даміана[1]) — в Криму на Бабуган-Яйлі, на території Кримського заповідника в оточенні гір Чорна, Велика Чучель і Мала Чучель, хребта Великий Коник. Знаходиться за 20 км від Алушти.

Козьмо-Дем'янівський монастир
Козьмо-Дем'янівський монастир на мапі району Бабуган-яйли.
Церква на території монастиря.
На території монастиря.
Поховання лісника Гарбуза М. Г. неподалік монастиря. 1920-ті роки.

Історія монастиря

Монастир створено в 1856 р. стараннями архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія, який під час своєї подорожі по святих місцях Криму відвідав джерело святих Косьми і Даміана. Вода цього джерела вважається цілющою. Легенда про джерело говорить, що з'явилося воно завдяки молитвам святих лікарів-чудотоворців Косми і Даміана, які перебували в цих краях.

Але в 1898 р. монастир було закрито за пияцтво та розпусту ченців і знову відкрито в цьому ж році як жіночий. Про цей період можна прочитати у "Старому альбомі" письменниці Лії Попової: "У 1899 році чоловіча кіновія за указом Синоду була перетворена в жіночий монастир. Першою настоятелькою була ігуменя Варсонофія (Ксенія Акулова), благочинна Топловського жіночого монастиря (померла в 1919 році, похована в монастирі). Її стараннями в 1903-1905 роках в монастирі була влаштована кам'яна підпірна стіна для зміцнення тераси, на якій стояла церква Косьми і Даміана. У жіночій обителі з'явилися прекрасні сади, особливо славилася обитель грушами, деякі дерева плодоносять і до сьогодні. Крім садівництва займалися городництвом, розводили корів, дрібну живність. Черниці славилися як майстерні рукодільниці: плетіння мережив, вишивка бісером, шиття – щоденне заняття послушниць ". Позитивні зміни в монастирі віддзеркалені і в довіднику О.Литвинової "Крим. Православні святині": "Працьовитість і дисципліну, заведені в зразковому Троїце-Параскевієвському монастирі, сестри перенесли в нову обитель. Незважаючи на бідність, господарство стало поступово налагоджуватися. Зробили капітальний ремонт будівель, привели в порядок територію монастиря, побудували кам'яні підпірні стіни, що зміцнили терасу, на якій стояла церква, нові келії, просфірня, хлібопекарню, майстерні, пральні та інші господарські споруди. Чистота і порядок, заведені в обителі, знову привернули прочан".[2]

За радянської влади у 1920-1930-х рр. монастир закрили, а в його приміщеннях розмістили Управління кримського Державного заповідника. У 1920-х роках поблизу монастиря загинув від рук бандитів лісник Гарбуз Митрофан Гаврилович. Похований поблизу монастиря.

Під час Німецько-радянської війни всі будівлі колишнього монастиря були зруйновані. Залишилася неушкодженою лише каплиця над святим джерелом.

Почалося відродження обителі 14 червня 1994 року, коли архієпископ Сімферопольський і Кримський Лазар відслужив святкову літургію в каплиці над святим джерелом.

Нині монастир діє. Тут знаходиться ікони: ікона Божої Матері «Єрусалимська», яка написана і освячена на святій горі в Греції та ікона святих Косми і Даміана з частками їх мощей.

На території монастиря знаходиться джерело Савлух-Су. Поряд з монастирем — кордон Седуна.

У квітні 2021 року офіційний сайт Кримської єпархії РПЦвУ повідомив, що колаборант Володимир Константинов взяв "під особистий патронаж" монастир Святих Косьми і Даміана[1]

4 серпня 2021 року монастир сильно постраждав через сель і сильні зливи. У монастирі РПЦвУ заявили про багатомільйонні збитки.[3]

Шлях до Монастиря

Існує декілька шляхів до Монастиря, основні з них такі:

Галерея: Храмове свято 2013 року

Література

  • Байцар Андрій Любомирович. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
  • Морженков Р. Знакомьтесь Крым. /Р. Морженков — Симферополь: «Світ», 2004. — 163 с.
  • Ясельская Л.А. Замтарадзе Р.А. Косьмо-Дамиановский монастырь в Крыму – Симферополь.: Таврия, 2006.
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Інтернет-ресурси

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.