Кокіль

Кокі́ль[1] (фр. coquille, букв. — «черепашка», «шкаралупа») — металева багаторазова ливарна форма, що складається з двох або більше частин в залежності від конфігурації відливки.

Розрізняють кокілі роз'ємні (з вертикальною, горизонтальною та криволінійною поверхнею роз'єму) та нероз'ємні (витряхні).

Використовують їх від кількох сотень до кількох тисяч разів. Використовується в серійному та масовому виробництві.

Див. також

Примітки

Наголос подано за Кокіль. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 5. — 1980. та Кокіль. // Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 215.

Література

Кокіль. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 5. — 1980.
В. П. Мовчан, М. М. Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.
Политехнический словарь. Гл. ред. А. Ю. Ишлинский. 3-е изд., перераб. и доп. М., «Сов. энциклопедия», 1989. 656 стр. ISBN 5-85270-003-7

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Наголос подано за Кокіль. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 5. — 1980. та Кокіль. // Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 215.