Коли вмирає Безсмертний
«Коли вмирає Безсмертний» — науково-фантастичний роман українського радянського письменника і поета Юрія Герсименка, в якому події розгортаються на вигаданій планеті Щактиф, куди відправляється головний герой. Є політичною сатирою.
Автор | Юрій Гермасименко |
---|---|
Країна | СРСР |
Мова | українська |
Жанр | наукова фантастика |
Видано | 1964 |
Зміст
Події відбуваються у майбутньому. тепер існує на планеті єдина держава — Соціалістична Земля. Давно вже на місячних та марсіанських трасах курсували пасажирські ракети. Також встановлено регулярне сполучення з космічною станцією на Венері. П'ять років тому (у 19.. — рік не називається) з місячного космодрому стартував до далекої планетної системи зорі N трансгалактичний лайнер «В-18». пілотований Іваном Бідилом. І ось на Землі отримали повідомлення «Говорить „В-18“… Бідило… Не ждіть… Всі три не діють… Прощайте…».
Виявляється, що на космічному кораблі Бідили відмовили 3 двигуни, але він не в змозі відправити ще якесь повідомлення на Землю. Він потрапляє на планету Щактиф. Він опиняється в очільника безпеки Купхейпа, який вороже ставиться до Бідило. Спілкуються вони, одягаючи шолом на голову та відтворюючи думки у вигляді фільму на екрані.
Зрештою вони порозумілися. Незабаром за допомогою спеціального прибору, що нагадував рефлектор, Іван Бідило вивчає місцеву мову. Діставши одну з книг Щактифу землянин дізнається, що усі все на планеті створив якийсь Безсмертний або Сонячний Вседержитель, а правлять планетою «надістоти», яких звуть свідками Безсмертного. На нижчій соціальній ланці знаходяться шкуфи (робітники).
Виявляється назва Щактиф перекладається як «Блажений спокій». Виявляється в цій державі гроші платять тільки за службу. За фізичну працю лише годують і одягають. Найбільшу платню отримують перукарі. Причому перукарі ці тільки називаються перукарями. Це почесне звання, що говорить про причетність до партії Прогресивних Перукарів. Бідило зрозумів, що кожна з цих, нібито громадських, корпорацій часто виконує функції активної автономно діючої контррозвідки і що найвпливовішою організацією серед них вважається Легіон Любові. А загалом підпорядковуються невідомому Хичу XIX Мислячому.
В свою чергу щактифець Купхейп за наказом Вищої Ради Слугу досліджеє бідило, у якого виявляється є душа, що не підпадає під жодний тип души відомої Купхейпу. Втім душа бідило схожа на душу шхуфа, хворого на другу стадію хакахо, що становить небезпеку для володарів Щактифа. Для вирішення цього Купхейп будує спеціальний апарат для перетворення такої душі на душу вірного слуги. В подальшому планується відправити космічний флот на підкорення землі. Для цього також знадобиться пристрій Купхейпа, за допомогою якого психологічно підкорити землян.
Продовжуючи вивчати життя та суспільство Щактифу Бідило час від часу зустрічає таємниче сяйво, з якої йдуть заклики смерті Безсмертному і Хичу. також він дізнається про якийсь рух несхильників. Незабаром виявляється, що Чакт, син Купхейпа, друг шхуфів й рятівник Бідила, якого планувалося передати Легіону Любові. Чакт розповів як тисячі років тому слуги Безсмертного в результаті всепланетної священної війни (аптахетопу) об'єднали усі держави півкулі в єдину, але інша півкуля не підкорилася (мешканці Щактифу вважають, що там постійна темрява й злиденне життя). Їх проповіді є перевернутими християнськими проповідям. Так, «Возлюби хазяїна свого, не пошкодуй для нього ні дружини, ні дітей своїх». Втім з 69 загонів свідків Безсмертного залишилося 54, інші кудись зникли. Було створено Світлову завісу, внаслідок чого над Щактифу завжди сонячно. Усі суспільно було поділено на 4 стани (кола): свідки, служителі, воїни (хичисти) і шкуфи. Кожному стану дозволено носити певний одяг та займатися визначними речами. Усі повинні здійснювати щоденні схиляння, при цьому їх розум обробляється тетраедрами, звідки йде особливий дзвін. Згодом було заборонено логіку, філософію та інтимну лірику. За Хича XIX державу було поділено 69 секторів, кожний з яких в свою чергу поділяється на 69 провінцій. Сектори, провінції, їх столиці мають цифрові назви. Наприклад, столиця Чотирнадцятого Сектора — Місто-14, столиця Третьої Провінції П'ятнадцятого Сектора — Місто-15—3. Тепер Департамент Державної Арифметики розробляє Законопроект про перейменування всіх живих істот планети. Всі імена, прізвища та прізвиська мислячих організмів і тварин будуть замінені на цифрові назви. В парламенті діють фракції цапестів (прогресивна) і цопістів (передова), але функції номінальні.
З часом Бідило встановлює зв'язок з рухом несхильників, представник якого Орро розповідає, що корінне населення вамби, планети називають Зірбен, звичайне населення (шукфи) розмовляють вамбською мовою, а свідки і служителі — щактифською, штучною, мовою. Також виявляється, що світло забезпечує не Завіса, а збудовані реактивні установки, що уповільнили рух планети, поставивши Щактиф боком до сонця, яке випалило фіалкові ліси. Свідки безсмертного досі живі, вони харчуються скейпом (енергією мозку).
Бідило зрештою потрапляє до табори несхильників, що готують загальне повстання проти свідків Безсмертного. Втім їх місце знаходження викрито. Легіонери Любові схоплюють Бідило. В цей час почалося повстання шхуфів, до яких доєдналися частини війська. Боїв почалися в столиці держави. Дуже швидко влада переходить від Хича XIX до інших, які імітуючи реформи та міняючи прапори намагаються зберегти діючи систему. Втім повстання шхуфів триває. На відвойованих землях утворюють самостійні революційні держави. Їх підтримує Еоп, держава поза Світлою завісою. Зрештою усі революційні війська підійшли до Палацу Безсмертного, який оточено силовим полем, що неможливо знищити. Лише шхуфу з Великого кільця, останнього опори безсмертного вдалося відключити поле.
Зрештою виявляється, що Безсмертний — це робот у вигляді скорпіона, якого створили місцеві генії, для поглинання скейпу (енергії мозку), завдяки чому той взяв контроль над свідками (ідея створення Безсмертного належала їм) й усією планетою. З часом свідки від енергії перетворилися на безтілесні створіння, що плазували перед Безсмертним. Але той живився через спеціальні канали, що йшли усим Щактифом. Знищивши всі канали було знищено безсмертного. В результаті створено Всепланетну комісію, що відновила обертання планети навколо сонця. назву планету змінено на Вамбія, знищено усі завіси. Іван бідило повертається на Землю.
Характеристика
В. Холод та С. Мушник стверджували, що в її основі, — сатира на капіталістичний світ. Така думка була звична в часи Радянського Союзу, де в критиці відносин чи держави вбачали західне суспільство. Так, на думку С. Мушника, «пародією на буржуазну двопартійну систему».
Натомість дослідник О. Марков розглядає в повісті вплив тенденції розвінчання культу Сталіна, яку розпочав Микита Хрущов. Це більше відповідає дійсності, оскільки світ Щактифу є тоталітарним, а Щактиф становить номінальну федерацію з країн (кожна має номер) — алюція на фіктивну федерацію Радянського Союзу. Присутня критика про недолугих чиновників, зокрема є алюзія на радянського міністра культури К.Фурцеву (в книзі перукар керує літературою на посаді цензора поезії). В книзі також висміюється радянська звичка до святкування різних ювілеїв. При цьому Соціалістична земля зображена в ідеалізованому світлі, як авторові мріявся справжній комунізм.
Технології
- літальні апарати, що використовують гравітацію й мають безшумні мотори
- основною зброєю є гравітаційні гармати, які стріляють широкими променями, що здатні зруйнувати цілі міста
Джерела
- Мушник С. Романтика космічних подорожей / С. Мушник // Соціалістична Харківщина. — 1965. — 17 лютого. — С. 4.
- Холод В. Обличающая фантастика / В. Холод // Красное знамя. — 1965. — 27 февраля. — С. 4.