Компресійний манометр

Компресі́йний мано́метр (ва́куумме́тр) Мак-Ле́ода рідинний манометр (вакуумметр), у якому для вимірювання абсолютного тиску розрідженого газу його попередньо стискують ртуттю[1][2]. Цей прилад, що використовується для вимірювання низьких тисків в лабораторних умовах, було створено у 1874 році британським хіміком Гербертом Мак-Леодом (англ. Herbert McLeod, 1841–1923)[3].

Компресійний манометр Мак-Леода
Конструктивна схема компресійного манометра
Компресійний манометр у дії

Дія компресійного манометра (вакуумметра) ґрунтується на залежності величини об'єму, який займає деяка порція газу від величини тиску, що підлягає вимірюванню, тобто на законі Бойля — Маріотта. Принцип вимірювання базується на визначенні висоти стовпця газу, попередньо стиснутого ртуттю у капілярі відомого перерізу.

Будова манометра

Основні частини приладу (див. схему): вимірювальний балон (ресивер) з відомим об'ємом V; трубка (3), що сполучає прилад із системою, у якій вимірюється тиск; два капіляри однакового діаметра d, один з яких, вимірювальний (1), сполучений з об'ємом V, а інший (2) — із сполучною трубкою. Знизу до ресивера під'єднано резервуар змінного об'єму (з гнучкими стінками), заповнений ртуттю.

Трубка 3 зазвичай має значно більший діаметр ніж капіляри 1 та 2 з метою полегшення проникнення газу з досліджуваної системи у ресивер.

Вимірювання тиску з використанням манометра Мак-Леода

Вимірювання проводиться в такіій послідовності:

  • Збільшуючи об'єм резервуару з гнучкими стінками повністю очищають трубки 1, 2 і 3 від ртуті, сполучаючи таким чином ресивер V з досліджуваним об'ємом Vx.
  • Далі, стискуючи нижній резервуар, заповнюють систему ртуттю до тих пір, поки рівень ртуті в капілярі 2 не досягне верхнього кінця капіляра 1. При цьому в капілярі 1 залишиться стовпець стисненого газу висотою h.
  • При виготовленні прилад градуюється, і поряд з трубкою наноситься шкала, по якій можна безпосередньо робити відлік тиску в торрах чи інших одиницях вимірювання тиску.

Слід відзначити, що манометр розрахований на вимірювання тиску газу в ізотермічних умовах, тому процес заповнення манометра і наступного стискання газу у вимірювальному капілярі повинен відбуватись якнайповільніше.

Робоча формула

Приведемо виведення формули для знаходження тиску в об'ємі за висотою :

Тиск газу в капілярі 1 до стискання дорівнює вимірюваному тиску , після стискання:

.

При цьому, так як процес стискання газу є ізотермічним, на основі закону Бойля-Маріотта:

.

Звідси можна виразити тиск, що визначається:

.

Так як об'єм газу в капілярі набагато менший за об'єм ресивера, формулу можна перетворити до такого спрощеного вигляду:

,
,

де C — стала приладу. Очевидно, що для вимірювання якнайменшого тиску при незмінній висоті стовпчика газу в капілярі 1 слід збільшувати об'єм ресивера і зменшувати радіус капіляра.

Використання

Умовна графічна познака манометра Мак-Леода за ISO 3753-1977 (E)

Практичне використання приладу є утрудненим через складність, незручність і повільність роботи з ним. Ці манометри виготовляються і градуюються поштучно, при цьому для кожного примірника властиве інше значення сталої приладу. Тому манометри Мак-Леода використовуються лише як еталонні прилади при градуюванні серійних манометрів і вакуумметрів.

Перевагами манометра Мак-Леода є абсолютність методу вимірювання, так як висота стовпця стисненого газу при інших однакових умовах прямо пов'язана з його тиском. Границя шкали приладу обмежується можливістю очищення робочого об'єму від газу (при його збільшенні суттєво зростає маса ртуті, що використовується у приладі), діаметром капіляра (при надто вузькому капілярі спостерігається прилипання ртуті до його стінок), можливістю вимірювання стовпця газу, і в найкращих практичних зразках становить 10−6 мм рт. ст. (прибл. 10−3 Па). Похибка вимірювання такого манометра (вакуумметра) може бути зведена до 1…2%.

Див. також

Примітки

  1. ДСТУ 3711-98 Засоби вимірювань тиску. Терміни та визначення.
  2. ДСТУ 2758-94 Вакуумна техніка. Терміни та визначення.
  3. M'Leod (1874). Apparatus for measurement of low pressures of gas. Philosophical Magazine Series 4 48 (316): 110–113. doi:10.1080/14786447408641086.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.