Конгруентність (психологія)

Конгруентність (лат. congruens, -ntis — співрозмірний, відповідний) в широкому сенсі — рівність, адекватність один одному різних примірників чого-небудь (зазвичай — змісту, вираженого в різних формах, представлених) або узгодженість елементів системи між собою.

У психології — узгодженість інформації, одночасно переданої людиною вербальним і невербальним способом (або різними невербальними способами), а також несуперечність її мовлення, уявлень, переконань між собою; в ширшому сенсі — цілісність, самоузгодженість особистості взагалі. Стосовно до Я-концепції виражає міру відповідності Я-реального до Я-ідеального, що конструюється в процесі самооцінки.

Іноді в близькому до конгруентності значенні використовується поняття автентичності.

Конгруентність або її відсутність у власній поведінці не завжди усвідомлюється індивідом, але практично завжди відчувається в поведінці іншого (свідомо чи ні).

Термін конгруентності введений Карлом Роджерсом.

Прикладами неконгруентністю поведінки є лестощі, брехня, ситуації, коли хтось із сумним виглядом говорить про те, як йому весело, тощо

Більш загальне розуміння конгруентності: стан цілісності та повної щирості, коли всі частини особистості працюють разом, переслідуючи єдину мету. Наприклад, якщо особистість відчуває, думає, говорить і робить одне і те ж, в цей момент часу таку особистість можна назвати «конгруентною».

Із конгруентною людиною дуже приємно спілкуватися, коли вона конгруентна у своєму вияві доброзичливості, але також можна відчути глибокий страх, коли вона конгруентна в вияві гніву, таку людину легко зрозуміти.