Конотація

Конота́ція (лат. connotatio; від co(n) — «спів», «зі», «із» + notatio — «позначення») — сумарне чи тотальне значення слова, як описове, так і емоційне. У лінгвістиці використовується для опису супутнього емоційно-експресивного значення мовної одиниці, яке пов'язане з описовим значенням та яке доповнює його. У філософії та логіці використовується у дещо вужчому значенні, а саме конотацією терміна є набір властивостей, що їх посідають усі об'єкти з розширення терміна. Наприклад, конотацією терміна «хмарочос» є набір ознак, властивих усім будинкам понад певну висоту.

Інші приклади:

Лис — хитрість[1]
Півень — задерикуватість[2]
Пиляти — дорікання, скарги, уїдливі балачки[3]

Примітки

Лис // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Півень // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Пиляти // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Література

Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.

Посилання

Конотація // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 515.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Лис // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Півень // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Пиляти // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.