Конституція Республіки Китай

Конституція Китайської Республіки (кит. трад.: 中華民國憲法; піньїнь: Zhōnghuá Mínguó Xiànfǎ) — є основним законом Республіки Китай, який з 1949 року керує «Вільною територією Китайської Республіки», яка де-факто включає в себе острів Тайвань та деякі прилеглі невеликі острови, єдині території, що не були втрачені Гоміньданом під час Громадянської війни в Китаї проти китайських комуністів. Закон був прийнятий Національними Установчими зборами 25 грудня 1946 року та набув чинності 25 грудня 1947 року, в час, коли Республіка Китай ще мала номінальний контроль над материковою частиною Китаю. Це зробило Китай (з населенням близько 450 мільйонів чоловік на той час) найбільшою «паперовою демократією» в світі. Останні правки до конституції були прийняті в 2004 році.[1]

Складена Гоміньданом в рамках третьої стадії національного розвитку (представницької демократії), конституція створила централізовану республіку з п'ятьма гілками влади. Хоча закон був призначений для всього Китаю, він так і не був ефективно реалізований, так як на той час Гоміньдан вже повністю був втягнутий в громадянську війну з Комуністичною партією Китаю.

Після відступу Гоміньдану до Тайваню в 1949 році додаткові прийняті «Тимчасові положення на час періоду комуністичного повстання» дали уряд правлячої партії неконституційні повноваження. Незважаючи на Конституцію, Тайвань так і залишався авторитарною однопартійною державою. Демократизація почалася в 1980-х роках. Воєнний стан було скасовано в 1987 році, а в 1991 році були скасовані тимчасові положення і до Конституції були внесені поправки, що відобразили втратою уряду материкової частини Китаю, і Конституція, нарешті, сформувала основи багатопартійної демократії.

В 1990-х та на початку 2000-х, прихильники «незалежності Тайваню» виступали за прийняття нової тайванської конституції.[2][3][4] Проте, спроби лідерів Демократичної прогресивної партії створити нову Конституцію під час другого терміну президента (від Демократичної прогресивної партії) Чень Шуйбяня зазнали невдачі, в головній мірі тому що на той час опозиційна партія Гоміньдан контролювала Законодавчий Юань.[5][6] Було вирішено реформувати Конституцію Республіки Китай, а не створювати нову. Поправки до Конституції були запропоновані 26 серпня 2004 року, а ратифіковані президентом 10 червня 2005 року, за згодою обох партій.[1]