Конституція СРСР 1977 року

Конституція СРСР 1977 року — основний закон СРСР, прийнятий 7 жовтня 1977 року Верховною радою СРСР замість Конституції СРСР 1936 року. Ця конституція закріплювала однопартійну політичну систему (стаття 6). Увійшла в історію як «конституція розвиненого соціалізму».

Історія

Розробка нової конституції почалася ще в 1962 році[1], коли 25 квітня того року Верховна Рада СРСР ухвалила рішення виробити проект нової Конституції СРСР і створила Конституційну комісію в складі 97 осіб. Головою Конституційної комісії був призначений Микита Хрущов.

15 червня 1962 року на засіданні Конституційної комісії були обговорені основні завдання з підготовки проекту нової Конституції та утворено 9 підкомісій.

У серпні 1964 року Конституційна комісія завершила розробку проекту Конституції СРСР і пояснювальної записки до нього[2]. Цей проект складався з 276 статей. Проте надалі він піддався серйозній переробці і в первинному вигляді затверджений не був.

11 грудня 1964 року головою Конституційної комісії став Л. І. Брежнєв.

19 грудня 1966 року, відповідно до постанови Верховної Ради, до складу Конституційної комісії увійшли 33 нових депутати замість вибулих.

Робочу групу з підготовки проекту Конституції очолювали: з 1962 року — Л. Ф. Іллічов, з 1968 року — О. М. Яковлєв, з 1973 року — Б. М. Пономарьов.

4 жовтня — 6 жовтня 1977 року відбулося слухання Конституції на засіданнях палат Верховної Ради. 7 жовтня відбулося заключне спільне засідання палат Верховної Ради СРСР, де спочатку за розділами, а потім і в цілому, Конституція була прийнята. У той же день Верховна Рада СРСР роздільним голосуванням по палатах прийняла Декларацію Верховної Ради СРСР про прийняття і оголошення Конституції (Основного Закону) СРСР, Закон СРСР про оголошення дня прийняття Конституції (Основного Закону) СРСР всенародним святом і Закон СРСР про порядок введення в дію Конституції (Основного Закону) СРСР.

8 жовтня нова Конституція СРСР була опублікована у всіх газетах країни.

Структура Конституції

Прийнята в 1977 році конституція містила 9 розділів, 21 главу і 174 статті.
Структура Конституції на момент прийняття (7 жовтня 1977 року):

  • Преамбула
  • Розділ 1. Основи суспільного ладу і політики СРСР:
Глава 1. Політична система
Глава 2. Економічна система
Глава 3. Соціальний розвиток і культура
Глава 4. Зовнішня політика
Глава 5. Захист соціалістичної Вітчизни
  • Розділ 2. Держава та особистість
Глава 6. Громадянство СРСР. Рівноправність громадян
Глава 7. Основні права, свободи і обов'язки громадян СРСР
  • Розділ 3. Національно-державний устрій СРСР:
Глава 8. СРСР — союзна держава
Глава 9. Союзна Радянська Соціалістична Республіка
Глава 10. Автономна Радянська Соціалістична Республіка
Глава 11. Автономна область і автономний округ
  • Розділ 4. Ради народних депутатів і порядок їх обрання:
Глава 12. Система і принципи діяльності Рад народних депутатів
Глава 13. Виборча система
Глава 14. Народний депутат
  • Розділ 5. Вищі органи державної влади та управління СРСР:
Глава 15. Верховна Рада СРСР
Глава 16. Рада Міністрів СРСР
  • Розділ 6. Основи побудови органів державної влади та управління в союзних республіках:
Глава 17. Вищі органи державної влади і управління союзної республіки
Глава 18. Вищі органи державної влади та управління автономної республіки
Глава 19. Місцеві органи державної влади та управління
  • Розділ 7. Правосуддя, арбітраж і прокурорський нагляд:
Глава 20. Суд і арбітраж
Глава 21. Прокуратура
  • Розділ 8. Герб, прапор, гімн і столиця СРСР
  • Розділ 9. Дія конституції СРСР і порядок її зміни

Преамбула

У преамбулі Конституції в загальному вигляді був оцінений історичний шлях, пройдений радянським суспільством за 60 років після Жовтневої революції. Була дана характеристика радянського суспільства як «розвинутого соціалістичного суспільства, як закономірного етапу на шляху до комунізму». Також в преамбулі було сказано, що Конституція зберігає принципи попередніх Конституцій.

Текст преамбули в Конституції 1977 року приблизно в 20 разів більше, ніж у Конституції РФ 1993 року. Повний текст конституції можна подивитись тут

15 березня 1990 з преамбули було виключено згадку про те, що в процесі розвитку суспільства зросла «керівна роль Комуністичної партії — авангарду всього народу», що було пов'язано з легалізацією багатопартійної системи.

Політична система

Перший розділ Конституції закріплював загальні принципи соціалістичного ладу і основні риси розвинутого соціалістичного суспільства.

Стаття 1 оголошувала, що СРСР «є соціалістична загальнонародна держава, яка виражає волю й інтереси робітників, селян, інтелігенції, трудящих усіх націй і народностей країни».

Стаття 6 законодавчо закріплювала керівну і спрямовуючу роль КПРС, що була ядром політичної системи СРСР. Законодавчо закріплювалася важлива роль у політичній системі профспілок, комсомолу та інших масових громадських організацій, що було значною відмінністю від попередніх Конституцій: у Конституції 1936 року ВКП(б) була «керівним ядром усіх організацій трудящих, як громадських, так і державних» (ст. 126), а в Конституції 1924 року не згадувалася зовсім.

Про можливість існування інших партій в Конституції нічого не говорилося; Конституція визнавала лише право громадян «об'єднуватися в громадські організації» (ст. 51).

  • У 1990 році були прийняті значні поправки до Конституції 1977 року, зокрема, вводиться багатопартійна політична система[3]. Водночас нова редакція статті 6 зберігала згадку про КПРС, що дозволяє характеризувати встановлений політичний лад як систему з домінуючою партією.

Економічна система

У розділі 2, Стаття 10 зафіксувала, що основу економічної системи СРСР становить соціалістична власність на засоби виробництва, що існує в двох формах: державна (загальнонародна) і колгоспно-кооперативна.

14 березня 1990 стаття 10 була викладена в новій редакції, відповідно до якої основою економічної системи СРСР були оголошені власність радянських громадян і державна власність.

Стаття 16 закріплювала принцип державного планування економіки, разом з тим передбачала поєднання централізованого управління з господарською самостійністю й ініціативою підприємств, використання господарського розрахунку, прибутку, собівартості та інших економічних важелів і стимулів.

Органи влади

У новій Конституції був введений новий Розділ IV — «Ради народних депутатів і порядок їх обрання», де була закріплена вся система Рад, збільшений термін повноважень Верховних Рад з 4 до 5 років, місцевих Рад — з 2 до 2,5 років. Згодом (в 1988 році) було встановлено єдиний термін для всіх Рад — 5 років.

Закріплювався також вже існуючий у колишньої Конституції принцип загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні. При цьому, згідно зі статтею 96, був знижений вік пасивного виборчого права в Ради до 18 років, до Верховної Ради СРСР — до 21 року (раніше — 23 роки).

Розділ V закріплював положення про вищі державні органи влади — Верховну Раду і раду Міністрів СРСР. У розділі VI були позначені органи влади союзних і автономних республік, де вищими державними органами влади були місцеві Верховні Ради і Ради Міністрів.

Державний устрій

Розділ III визначав національний і державний устрій Союзу, а також, як і всі попередні Конституції СРСР, закріплював право республік Союзу на вільний вихід зі складу СРСР. Дане положення відіграло помітну роль у розпаді СРСР в 1991 році.

Еволюція конституції

За час дії Конституції поправки в неї вносилися 6 разів.

24 червня 1981 року були внесені поправки до статті 132, згідно з якою до складу Президії Ради Міністрів СРСР могли входити за рішенням Ради Міністрів СРСР і інші члени Уряду СРСР[4].

1 грудня 1988 року були внесені поправки відразу в три розділи, що стосуються виборчої системи та заснували З'їзд народних депутатів[5].

20 грудня 1989 року були внесені поправки в ст. 108, 110, 111, 121, 122 і 130, що стосуються З'їзду народних депутатів[6].

23 грудня того ж року були внесені поправки в ст. 125, що стосуються конституційного нагляду[7].

14 березня 1990 року були внесені наймасштабніші поправки до Конституції, згідно з якими скасовувалася однопартійність і керівна роль КПРС, засновувався пост Президента СРСР, вводився інститут приватної власності («власність радянських громадян»)[8].

26 грудня 1990 року були внесені останні поправки до Конституції, що стосуються системи державного управління [9], через три дні був прийнятий закон про введення їх у дію[10].

Конституція про освіту

Стаття 45 говорить про безкоштовність всіх видів освіти, «розвиток заочної і вечірньої освіти», «надання державних стипендій та пільг учням і студентам», «безкоштовної видачі шкільних підручників» і «створення умов для самоосвіти» (в конституції 1936 року всього цього не було).

У той час як в конституції 1936 року говорилося про «навчання в школах рідною мовою» (ст. 121), Конституція 1977 року говорить про «можливість навчання в школі рідною мовою» (ст. 45) — це відображає широко поширену практику «м'якої» русифікації, коли батьки змушені були «добровільно» відправляти дітей у російськомовні школи, а не в національні, мережі яких різко скорочувались, а вчителі, які викладали російською мовою, отримували фінансове заохочення.

Інші нововведення

У порівнянні з конституцією 1936 р. з'явилися, зокрема, такі статті:

  • Стаття 42. Громадяни СРСР мають право на охорону здоров'я. …
  • Стаття 44. Громадяни СРСР мають право на житло. …
  • Стаття 46. Громадяни СРСР мають право на користування досягненнями культури. …
  • Стаття 47. Громадянам СРСР … гарантується свобода наукової, технічної та художньої творчості. … Права авторів, винахідників і раціоналізаторів охороняються державою.
  • Стаття 66. Громадяни СРСР зобов'язані піклуватися про виховання дітей … Діти зобов'язані піклуватися про батьків і надавати їм допомогу.
  • Стаття 67. Громадяни СРСР зобов'язані берегти природу, охороняти її багатства.
  • Стаття 68. Турбота про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей — обов'язок громадян СРСР.
  • Стаття 69. Інтернаціональний обов'язок громадянина СРСР — сприяти розвиткові дружби і співробітництва з народами інших країн, підтриманню і зміцненню загального миру[11].

Див. також

Примітки
  1. Лук'янов А. І. Хронологічний перелік заходів, пов'язаних з розробкою і прийняттям Конституції СРСР 1977 р.
  2. Лук'янов А. І. Розробка і прийняття Конституції СРСР 1977 року (1962—1977 рр.).. Хронологічний перелік заходів, пов'язаних з розробкою і прийняттям Конституції СРСР 1977 р.
  3. Конституція (Основний закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік (прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання 7 жовтня 1977) (в редакції від 14 березня 1990 р.)
  4. ЗАКОН СРСР ВІД 24.06.1981 N 5154-X Про внесення доповнення до статті 132 Конституції (Основного Закону) СРСР
  5. Закон СРСР від 1 грудня 1988N 9853-XI «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР»
  6. Закон СРСР від 20 грудня 1989N 961-I «Про уточнення деяких положень Конституції (Основного Закону) СРСР у питаннях порядку діяльності З'їзду народних депутатів СРСР, Верховної Ради СРСР та їхніх органів»
  7. Закон СРСР від 23 грудня 1989N 974-I «Про зміни та доповнення статті 125 Конституції (Основного Закону) СРСР»
  8. Закон СРСР від 14 березня 1990N 1360-I «Про заснування поста Президента СРСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) СРСР»
  9. Закон СРСР від 26 грудня 1990N 1861-I «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР у зв'язку з удосконаленням системи державного управління»
  10. Закон СРСР від 26 грудня 1990N 1862-I «Про введення в дію Закону СРСР" Про зміни та доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР у зв'язку з удосконаленням системи державного управління "»
  11. Глава 7.Основні права, свободи і обов'язки громадян СРСР

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.