Контрасигнація
Контрасигна́ція або контрасигнатура (лат. contrasignatura ; від лат. contra — «проти», і assigno — «ставлю печатку») — підпис урядовця чи іншої офіційної особи на документі, що виданий і підписаний главою держави чи міністром, який означає, що урядовець чи інша офіційна особа бере на себе юридичну та політичну відповідальність за цей документ разом із головою держави чи міністром.
Дослівно — повторний підпис, скріплення підписом.
Інститут контрасигнації закріплений у більшості конституцій світу.
Наприклад, у Франції президентські декрети повинні супроводжуватись констигнатурою — повторним підписом — прем'єр-міністра, а розпорядження прем'єр-міністра повинні мати підпис відповідних міністрів на знак згоди з розпорядженням.
У Японії видані Парламентом закони і підписані державними міністрами урядові укази повинні бути контрасигновані Прем'єр-міністром.
В Україні
В Україні дискутуючи навколо інституту контрасигнації перш за все мають на увазі норми статті 106 Конституції.
Конституцією України передбачено, що певні акти Президента України, видані в межах повноважень, скріплюють підписами Прем’єр-міністр України і міністр, відповідальний за акт та його виконання.
Правниками висловлюється думка, що процедура контрасигнування в Україні не відповідає класичному уявленню теорії конституційного права про неї, а за своїм характером скоріше за все схожа на візування актів Президента[1].
Джерела та література
- Большая советская энциклопедия. Том 34 (Конкурс — Крестьянская война), 1937. (рос.)
- Конституція Японії//Народження Конституції Японії (яп.)