Контури психіки

Біовиживальний контур відповідає за вегетативні життєві процеси і орієнтований на отримання зовнішнього задоволення. Біовиживальний імпринт, що виникає в перші дні після народження, закріплює поняття «безпеки» і «небезпеки» у зовнішньому світі. Горизонтальна асиметрія людського тіла визначає вектор «наближення — уникання». Тіло наближається до того, що є сприятливим, і йде від того, що є несприятливим. Все, що попереду — «безпечне», а все, що позаду — «небезпечне». Перший нервовий контур у людини відтворює першу філогенетичну стадію в еволюції виду, зародкову нервову систему одноклітинних організмів, орієнтовану на «наближення» або «уникання».

Перший нервовий контур з'являється протягом «критичного періоду» перших днів після народження. Імпринт встановлює позитивний і негативний фокуси, навколо яких відбувається формування умовних рефлексів, або кондиціонування. Якщо материнська фігура імпринтується як небезпека, всі стимули і подразники, які зв'язуються з матір'ю (і іншими людьми), сприймаються як небезпечні.[2]

Емоційно-територіальний або емоційно-руховий контур виконує посередницькі функції при розвитку м'язової сили тіла і освоєнні тілом гравітації. Імпринт руху, мобільності та емоцій виникає тоді, коли м'язовий розвиток дитини дозволяє їй повзати. Цей імпринт фіксує такий вимір у зовнішньому світі, як «вище за мене» і «нижче за мене». Цей імпринт має справу з вертикальною (голова — ноги) асиметрією людського тіла. Комбінація параметрів другого імпринту з параметрами «наближення — уникання» першого імпринту визначає модель двовимірного руху, на яку накладається наступне емоційне кондиціонування. Всі емоції — це ніщо інше, як варіанти двовимірної координатної сітки з осями «наближення — уникання» та «вище — нижче».

З філогенетичної точки зору другий нервовий контур еволюціонував у ранній палеозойський період (п'ятсот мільйонів років тому), коли перші хребетні і земноводні почали підніматися вздовж вертикалі, долаючи силу тяжіння. Здатність домінувати, пересуватися і демонструвати переважаючу силу стала козирною картою виживання.[1]

Семантичний або ментально-маніпуляційний контур виконує посередницькі функції при виконанні філігранних м'язових дій і відповідає за мовлення. Це стає можливим при домінуванні кори однієї з півкуль головного мозку. Спритність рук передбачає переважне оперування правою рукою і контроль з боку кори лівої півкулі головного мозку. Мислення — це уявна розмова, беззвучна мова, безшумне відкривання та перекривання гортанної щілини. Маніпуляційний контур імпринтується в той період, коли дитина вчиться говорити і виконувати точні односторонні рухи. Імпринт третього нервового контуру, в поєднанні з импринтами перших двох контурів, визначає тривимірну модель мислення і шість способів пізнання світу:1) уловлювання подразників; 2) відторгнення; 3) прийняття; 4) копіювання; 5) зв'язування; 6) поділ подразників.[3]

Соціально-статевий контур служить посередником у біосоціальних видах діяльності, пов'язаних з залицянням, шлюбними ритуалами, одруженням, зляганням, оргазмом, а також складними приготуваннями по захисту сперматозоїдів та яйцеклітини, які служать елементами сімейної відповідальності і соціальної ролі. Імпринт четвертого контуру виникає в період статевого дозрівання, коли в поведінці, мисленні і емоціях переважає прагнення пережити оргазм. Як і у випадку з попередніми імпринтами, активізація четвертого контуру супроводжується докорінними змінами в структурі тіла, включаючи появу сексуальної привабливості та посилення статевої асиметрії. Статева асиметрія служить двом цілям: з одного боку, виверженню і введенню сперми, а з іншого - поглинанню і заплідненню. Можливим є імпринтування моделей ухилення від оргазму, які підтримуються кондиціонуванням заборонного характеру. Інші анатомічні та фізіологічні фактори, пов'язані зі статтю, виконують функції захисту матері і малюка в період вагітності та післяпологовий період.[4]