Тімоті Лірі

Тімоті Френсіс Лірі (англ. Timothy Francis Leary; 22 жовтня 1920 31 травня 1996) американський письменник, психолог, відомий як пропагандист психоделічних препаратів. Протягом часу, коли такі речовини як ЛСД та псилоцибін були легальними, Лірі проводив експерименти у Гарвардському університеті. Через ці експерименти Лірі та його колегу Річарда Альперта звільнили.

Тімоті Лірі
Timothy Leary
Знімок 1989 року
Ім'я при народженні Timothy Francis Leary
Народився 22 жовтня 1920(1920-10-22)
Спрингфілд, Массачусетс, США
Помер 31 травня 1996(1996-05-31) (75 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
·рак простати
Поховання Celestis 01d
Країна  США
Національність американець
Діяльність психолог
письменник
Галузь психологія
Відомий завдяки Психоделічна терапія
Alma mater Університет Алабами (B.A., 1945)
Вашингтонський державний університет (M.S., 1946)
Університет Каліфорнії, Берклі (Ph.D., 1950)
Знання мов англійська[1]
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі), Kaiser Family Foundationd і Гарвардський університет[2]
Учасник Друга світова війна
Конфесія Індуїзм
У шлюбі з Marianne Busch (1945–1955)
Mary Della Cioppa (1956–1957)
Nena von Schlebrügge (1964–1965)
Rosemary Woodruff (1967–1976)
Barbara Chase (1978–1992)
Діти (3) Marlon Gobeld[3]
IMDb ID 0495276

Лірі вірив, що ЛСД показав терапевтичний потенціал для використання у психіатрії. Він популяризував гасла, що просували його філософію, такі як «Увімкни, налаштуй, відпади», «сет і сетинг» та «думай сам і питай владу». Також, він часто писав та говорив про трансгуманістичні концепції, включаючи космічні подорожі, розширення свідомості, збільшення тривалості людського життя.

Протягом 1960-х та 1970-х років Лірі регулярно заарештовували та утримували у 29 різних в'язницях по всьому світу. Президент США Річард Ніксон навіть називав Лірі «найнебезпечнішою людиною Америки»[4].

Ранні роки та освіта

Тімоті Лірі народився у Спрингфілді, штат Массачусетс. Він був єдиною дитиною[4] ірландського американця, дантиста, який покинув свою дружину Ебіґейл Ферріс, коли Лірі було тринадцять. Він закінчив середню школу у тому західно-массачусетському місті.

Тімоті Лірі відвідував Коледж Святого Хреста у Вустері, штат Массачусетс, із вересня 1938 — до червня 1940 року. Під тиском батька, він тоді прийняв призначення кадета у Військовій академії США, що у Вест-Поінті, штат Нью-Йорк. В перші місяці своєї служби, як «плебей» («дух»), він отримував численні догани за порушення правил, а пізніше ще й втрапив у серйозну халепу, відмовившись доповідати про порушення, вчинені іншими кадетами, в той час як виконував обов'язки вахтера. Його звинуватили у пиятиці та гультяйстві, і він так і не спростував цього звинувачення. За зневагу до кодексу честі Академії, Комітет Честі попросив його покинути службу. Коли Лірі відмовився, до нього застосували «мовчанку»; тобто, його відтепер цуралися та ігнорували всі інші кадети — як тактика, щоб примусити його залишити службу. І незважаючи на те, що Лірі був виправданий військовим трибуналом, тактика «мовчанки» діяла повним ходом, так само як і догани за дріб'язкові порушення правил. Коли таке ставлення продовжилося і на другий рік його служби, його мати звернулася до друга сім'ї — сенатора Сполучених Штатів Девіда І. Волша, голови Комітету морських справ, який розпочав приватне розслідування. За кулісами Комітет Честі повторно розглянув власну позицію і оголосив, що вони дотримаються вердикту, винесеного військовим трибуналом. Лірі після цього покинув службу, і був з честю звільнений з армії.[5] Через майже 50 років, він сказав, що це було «єдине справедливе випробовування, з яким мені довелося мати справу у суді».[6]

На велике розчарування сім'ї, Лірі вирішив перейти до Університету Алабами восени 1941 року, завдяки швидкій відповіді закладу на подану ним заяву. І хоча він і записався у Тренувальний корпус офіцерів резерву — програму, яка діяла в закладі — здобував найвищі оцінки і почав проявляти академічний інтерес до психології та біології, його виключили з університету через рік, за проведення ночі у жіночому гуртожитку. Втративши свою студентську відстрочку у розпал Другої світової війни, за чим йшло короткочасне перебування в Іллінойському університеті в Урбана-Шампейні[7], наслідком його виключення із Університету Алабами став призов у лави Армії США. Він повідомив про проходження військової підготовки у форті Юстіс у січні 1943 року. Замість того, щоб взяти участь в подальших тренуваннях, після яких можна було отримати звання офіцера, Лірі залишився при своєму званні рядового сержанта і записався на широкомасштабну академічну програму для спеціалістів з психології, в яку входило навчання у Джорджтаунському університеті та в Університеті штату Огайо; після затримки внаслідок подій у минулому, а згодом — поновлення в Університеті Алабами, він завершив здобуття навчального ступеня через дистанційне навчання, і став випускником у серпні 1945 року. Незабаром після його підвищення до звання капрала у 1944 році, Лірі призначили штатним психометристом у лікарні Дешон, що у Батлері, штат Пенсильванія, значною мірою завдяки щедрості колишнього професора Дональда Рамсделла. Лірі працював у лікарні в основному із глухими пацієнтами і служив там для постраждалих у війні. Проживаючи у Батлері, Лірі почав зустічатися з Маріанною Буш; вони одружилися в квітні 1945 р. Формально звільнений від служби у січні 1946 зі званням сержанта. Протягом служби в армії Лірі отримав Медаль за відмінну поведінку, American Defense Service Medal, Медаль за американську кампанію та Медаль за перемогу в Другій світовій війні.[8]

22 жовтня 2020 року до 100-річчя Тімоті Лірі музиканти з різних кутків світу випустили альбом присвяту “Tim, where are you now?” на лейблі Projekt Records[9]

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. https://www.nytimes.com/2019/04/04/obituaries/ralph-metzner-dead.html
  3. Joanna Harcourt-Smith: Obituaries - Socialite who went on the run with Timothy Leary, the LSD advocate, and wrote a memoir about their psychedelic love story / J. WitherowLondon: Times Newspapers, 2020. — ed. size: 440581 — ISSN 0140-0460; 0956-1382; 1363-7746
  4. Laura Mansnerus. Timothy Leary, Pied Piper Of Psychedelic 60s, Dies at 75 // The New York Times.  1996. — 1 червня.
  5. Peter O. Whitmer, Aquarius Revisited: Seven Who Created the Sixties Counterculture That Changed America (NY: Citadel Press, 1991), 21-5
  6. Greenfield, Robert, Timothy Leary: A Biography (Harcourt Books, 2006), 28-55
  7. (англ.)Архів газети Нью-Йоркер
  8. (англ.)Біографія Тімоті Лірі Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.
  9. featon (2 жовтня 2020). Альбом-присвята Timothy Leary від Sam Rosenthal і інших артистів лейблу Projekt. Gothica Magazine (укр.). Gothica Magazine. Процитовано 10 листопада 2020.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.