Король Лір (фільм, 1971, СРСР)

«Король Лір» (рос. «Король Лир») — російський радянський двосерійний художній фільм режисера Григорія Козінцева 1970 р. За сюжетну лінію використано п'єсу Вільяма Шекспіра у перекладі російською мовою Пастернака Бориса Леонідовича.

Король Лір
рос. Король Лир
Жанр трагедія
Режисер Козінцев Григорій Михайлович
Сценарист Козінцев Григорій Михайлович,
На основі Король Лір
У головних
ролях
Донатас Баніоніс
Юрі Ярвет
Ельза Радзіня
Даль Олег Іванович
Оператор Йонас Ґріцюс
Композитор Шостакович Дмитро Дмитрович
Художник Yevgeny Yeneyd
Кінокомпанія Ленфільм
Дистриб'ютор Netflix
Тривалість 139 хв.
Мова російська
Країна СРСР
Рік 1970
Кошторис 139 млн руб.
IMDb ID 0064553

Історія

Вільям Шекспір (15771612) створив текст п'єси «Король Лір» у 16051606 рр. Уже 26 грудня 1606 р. її вперше поставлено. Практично з цього часу п'єсу почали вважати за одну з найвеличніших трагедій драматурга та всієї театральної історії Європи.

Демократичні традиції англійського театру наприкінці 16 століття почали сходити на нівець. Англійський театр починає сильно «аристократизуватись». Відбилось це й на сюжетах п'єс Роджера Меннерса, що й сам належав до привілейованих верств людності. Майже всі Шекспірові п'єси після 1600 року виводять на сцену або королівські особи, або аристократів (Гамлет — принц Данський, Отелло — військовик, наближений до аристократії Венеції. Королівською особою є й Лір. Уся п'єса — це трагедія взаємин між старим батьком та його дітьми.

Саме цим і була цікава п'єса Роджера Меннерса для сучасників кінорежисера Григорія Козінцева та акторів багатьох театрів, де вона йшла. Зіграти у п'єсі «Король Лір» було метою багатьох акторів, бо роль ставала важливим етапом у творчій долі акторів 19-20 століть. Вона хвилювала яскравим відтворенням характерів — гонористого старого Ліра, не здатного розгледіти фальшиві почуття дочок, відкриття справжньої вартості любові молодшої дочки, щирої та малослівної, прозріння старого батька лише в часи втрати найдорожчої зі своїх дітей. Особиста трагедія батька, що побачив смерть улюбленої дочки, переростала у скорботу по усім ображеним та пригнобленим у цьому світі, що ставало центральною сценою вистави. Окрім театру, вона неодноразово ставала приводом для графічних листів чи картин відомих художників.

Свою інтерпретацію відомої театральної п'єси і дав Г. М. Козінцев у своїй кінострічці.

Актори

Знімальна група

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.