Королівство Алгарве

Королі́вство Алга́рве, або Алга́рвське королівство́ (лат. Regnum Algarbii; порт. Reino do Algarve) — у 1249—1910 роках номінальне титулярне королівство у складі Португалії. Займало терени сучасного регіону Алгарве на півдні континентальної Португалії. Постало в ході Реконкісти, внаслідок завоювання португальцями мусульманського краю аль-Гарб на Піренейському півострові. Після Бадахоського договору (1267) португальські монархи носили титул «королів Португалії й Алгарве». На початку XV столтіття на базі Алгарве була створена комарка, згодом перетворена на провінцію. 1471 року межі Алгарве були розширені на марокканські землі Північної Африки, підкорені португальцями — райони Асіли, Танжера, Сеути, Лараша. Старі землі королівства на Піренейському півострові стали називатися «сьогобічнним Алгарве» (порт. Algarve d'aquém-mar), а нові — «заморським (тогобічним) Алгарве в Африці» (порт. Algarve d'além-mar em África). Відповідно, змінилася назва самого королівства — королі́вство обо́х Алга́рве (порт. Reino dos Algarves), так само як і титул його володарів — «король Португалії й обох Алгарве, сьогобічного і заморського в Африці». 1815 року Алгарвське королівство увійшло до складу Об'єднаного королівства Португалії, Бразилії і обох Алгарве. 1836 року на базі Агларве утворили округ Фару. Королівство припинило існування після повалення монархії в 1910 році.

Герб Алгарве.