Королівська битва (роман)

«Королівська битва» (яп. バトル・ロワイアル Батору Роваїару) — роман-бестселер японського письменника Косюна Такамі[1], вперше опублікований у квітні 1999 року видавництвом Ohta. Пізніше знято однойменний художній фільм, а також намальовано п'ятнадцять томів манги, автором якої став Масаюкі Тагуті. Роман перекладено англійською, французькою, німецькою, російською та іншими мовами.

Королівська битва
яп. バトル・ロワイアル
Жанр антиутопічний роман і науково-фантастичний роман
Автор Koushun Takamid
Мова японська
Опубліковано квітень 1999
Видавництво Ohta Publishingd
ISBN-13: 978-4-87233-452-4
ISBN-10: 4-87233-452-3
Сайт ohtabooks.com/publish/1999/04/15202301.html

Сюжет

Дія відбувається у вигаданій державі Народна Республіка Далекосхідна Азія (яп. 大東亜共和国 дай то:а кьо:вакоку), якою керує напівміфічна особистість Великий Диктатор. Уряд «з метою безпеки» розробив особливу бойову програму. Щороку відбирають п'ятдесят третіх класів молодшої середньої школи, дітей доставляють на безлюдний острів (або на будь-яку іншу обмежену ділянку суходолу) і змушують битися один з одним, поки не залишиться один переможець. Головний герой роману Сюя Нанахара якраз опинився в такому класі.

Правила Королівської битви

1. Відповідно до класного списку кожен учасник отримує порядковий номер (нумерація хлопчиків і дівчаток окрема), на шию надягається спеціальний нашийник (у ньому містяться вибухівка, мікрофон і передавач, що передає місце розташування учасника) і, після розіграшу початкового номера учасника, школярі вступають у гру, по черзі дівчатка і хлопчики.

2. Територію проведення гри умовно поділено на сектори, що показано на картах учасників.

3. Кожен учасник у випадковому порядку вибирає сумку, в якій зберігається приладдя для гри (холодна або вогнепальна зброя, бронежилет, навігатор, отрута тощо), карта місця проведення гри (в цьому випадку, острова Окісіма) і провізія (пляшка води і булочка). Також видається олівець.

4. Протягом кожних 6 годин (починаючи з дванадцятої) інструктор оголошує (через гучномовець і за допомогою ретрансляторів) імена загиблих, а також перелік заборонених зон усередині обмеженої території. Усередині забороненої зони, починаючи із зазначуваного в трансляціях часу, на нашийники учасників, що перебувають у цих зонах, Центральний комп'ютер (інструктора) посилає сигнал на підрив (зокрема, це призводить до загибелі хлопчика на ім'я Сьо Цукіока). Першою забороненою зоною стає територія школи, в якій проходить інструктаж.

5. Зі всіх учасників у кінці гри має залишитися лише один. Протягом кожних 24-х годин повинен вибувати (тобто вмирати) принаймні один учасник; в іншому випадку (тобто в разі загального пацифізму) померти можуть усі зразу. На гру відводиться 3 доби.

Поміж собою школярі називають «учасниками» тільки тих, хто прийняв умови і став активно позбавлятися від інших. Деякі займають вичікувальну позицію, деякі добровільно розлучаються з життям, щоб не ставати вбивцями. Гра триває, поки не залишиться тільки один. Він стає переможцем, за що отримує довічну державну пенсію, пам'ятну фотографію і автограф Великого Диктатора.

Примітки

  1. David Hannon (26 травня 2007 года). Review-a-Day — Battle Royale by Koushun Takami (англ.). Powells.com. Архів оригіналу за 17 березня 2012. Процитовано 26.08.2008.

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.