Коростельов Олександр Олексійович

Олександр Олексійович Коростельов (9 жовтня 1887(18871009), місто Самара, тепер Російська Федерація — розстріляний 3 вересня 1937, місто Москва, Російська Федерація) радянський діяч, голова виконавчого комітету Оренбурзької губернської ради, голова Оренбурзького губернського комітету РКП(б), народний комісар шляхів сполучення Киргизької (Казакської) АРСР, голова ЦК Спілки працівників освіти. Депутат Установчих зборів Російської республіки в 1917 році, член ЦВК СРСР 1—5-го скликань. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1922—1925 і 1927—1930 роках.

Коростельов Олександр Олексійович
Народився 9 (21) жовтня 1887
Самара, Російська імперія
Помер 3 вересня 1937(1937-09-03) (49 років)
Москва, СРСР
Поховання Старий Донський цвинтар
Громадянство  Росія,  СРСР
Національність росіянин
Діяльність революціонер
Партія ВКП(б)

Біографія

Народився в родині візника. Рано втратив батька. У чотирнадцятирічному віці став учнем токаря на механічному заводі. Брав участь у виступах робітників за свої права.

Член РСДРП(б) з лютого 1905 року.

Працював на цукровому заводі в село Багатому біля Самари, де організував гурток соціал-демократів, керував страйком. Повернувшись в Самару, був обраний до Ради аграрної групи міського комітету РСДРП(б).

У 1907 році заарештований, незабаром був звільнений. Організував в Самарі підпільну друкарню, де друкувалися прокламації. 30 квітня 1908 року знову був заарештований і висланий на два роки в Усть-Сисольск.

Потім переїхав до Оренбурга, де працював в токарному цеху Головних залізничних майстерень. Поширював в місті газету «Правда», де під псевдонімом А. Алексєєв публікував замітки і листи оренбурзьких робітників.

Після Лютневої революції 1917 року обраний до Оренбурзької ради від Головних залізничних майстерень. З березня 1917 року — голова Оренбурзької об'єднаної ради робітничих і солдатських депутатів. Був редактором газети «Пролетарий». 10 вересня 1917 року очолив Оренбурзький комітет РСДРП(б).

У листопаді 1917 року двічі арештовувався владою отамана Дутова, сидів у Бєловській в'язниці, звідки в грудні 1917 року втік і перейшов до міста Бузулука, де формувалися червоногвардійські загони.

З січня 1918 року — заступник голови Оренбурзького військово-революційного комітету, редактор газети «Известия Оренбургского ВРК».

З квітня 1918 року — голова виконавчого комітету Оренбурзької губернської ради.

У 1918 році — начальник політичного відділу Актюбинського фронту.

У 1918 році — голова виконавчого комітету Царьовської повітової ради Астраханської губернії.

З грудня 1918 року — член Революційної військової ради Оренбурзького фронту, голова Оренбурзького губернського революційного комітету.

У січні 1919 — березні 1920 року — голова виконавчого комітету Оренбурзької губернської ради.

Одночасно, в 1919 році — військовий комісар Оренбурзької групи військ, начальник політичного відділу Туркестанської армії.

У 1919 році — голова Оренбурзького губернського комітету РКП(б).

З березня 1920 року — комісар Туркестанської залізниці. У 1920—1921 роках — народний комісар шляхів сполучення Киргизької (Казакської) АРСР.

У травні 1921 — квітні 1922 року — член колегії Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції РРФСР. З липня 1921 року — голова Комісії сприяння господарським органам Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції РРФСР.

У 1922—1929 роках — голова ЦК Спілки працівників освіти. З 19 листопада 1924 року — кандидат у члени Президії ВЦРПС.

З 26 квітня 1923 по 23 травня 1924 року — кандидат у члени Президії Центральної контрольної комісії ВКП(б). З 2 червні 1924 по 18 грудня 1925 року — член Президії Центральної контрольної комісії ВКП(б).

У 1929 році — завідувач організаційного відділу ВЦРПС.

У 1929—1930 роках — голова «Металотресту» і заступник голови Металооб'єднання РРФСР.

У 1931—1934 роках — помічник начальника об'єднання «Союзтранс».

У 1934 — липні 1937 року — керуючий тресту авторемонтного і гаражного обладнання «Гаро» Народного комісаріату місцевої промисловості РРФСР.

11 липня 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 3 вересня 1937 року до страти, розстріляний того ж дня. Похований на Донському цвинтарі Москви.

4 квітня 1956 року посмертно реабілітований.

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.