Коротка історія фотографії

«Коротка історія фотографії» (нім. Kleine Geschichte der Photographie) — есе німецького інтелектуала Вальтера Беньяміна.

Опубліковане у 1931 році у періодичному виданні «Літературний світ». У творі автор описує історію фотографії, аналізує сам феномен фотографії та її вплив на інші види мистецтва, а також говорить про поняття «аури».

Основні ідеї

Поняття «аури»

Одним із ключових понять не лише «Короткої історії фотографії», а й загалом Беньямінової онтології та космології є поняття «аури». Аура за Беньяміном — це одноразовість та невідтворюваність твору мистецтва. У есей він пише:

«Аура — дивне сплетіння місця і часу; унікальне відчуття далі, як би при цьому близько предмет не був»[1]

Далі він розвитне це поняття у своєму есеї «Мистецький твій у добу його технологічної відтворюваності» (1936).

Реакція на фотографію

Щодо винайдення фотографії у тогочасному суспільстві панували різні думки. У своєму есеї Вальтер Беяньмін демонструє, як у консервативних колах на ранню фотографію реагували негативно. У виданні «Лейпцигер Анцайгер» писало:

«Прагнення зберегти плинність відображення — справа не тільки неможлива (…), але і одне бажання зробити це — богохульство. Людина створена по образу Божому, а образ Божий не може бути зафіксований ніякою машиною, створеною людськими руками».[2]

Проте у 1839 році, пише німецький дослідник, фізик Араго виступив в палаті депутатів як захисник винаходу Дагерра.

Фотографія і її особливості

Вальтер Беньямін захоплюється фотографією. Він вбачає в ній щось магічне і нове, щось таке, що раніше не існувало. Він говорить:

«Техніка силі надати її твору магічну силу, яку для нас вже ніколи не буде мати намальована картина. (…) Спостерігач відчуває цікавість, що заставляє його шукати в такому зображенні найменшу іскру випадку, тут і тепер, яким дійсність наче пронизала характер зображення…»[3]

На думку дослідника новизна фотографії заставляє її зовсім по-іншому грати зі спостерігачем і впливати на нього, аніж інші образотворчі мистецтва:

Якщо картини зберігались вдома, то час від часу хтось питав, хто зображений на полотні. Однак за два три покоління ця цікавість згасає; картина зберігається лише як свідчення майстерності митця. З фотографією виникає щось нове і незвичне: в фотографії (…) залишається щось, (…)  що не перестає промовляти до нас…[4]
Фотографія і природа

Вальтер Беньямін вважає, що «природа, обернута до об'єктиву — це не та природа, що перед нашими очима».[3]

Автор наводить приклад: усі ми маємо уяву про те, як ходить людина, але майже нічого не знаємо про положення тіла людини в ту долю секунди, коли вона лише починає робити крок. Фотографія ж своїми можливостями може спіймати цей момент і показати нам це положення. Фотографія, за словами В.Беньяміна, відкриває нам певне оптичне-несвідоме, схоже до того як сон розповідає про внутрішні несвідомі пориви та переживання.

Вплив тексту

«Коротка історія фотографії» та інші есеї Вальтера Беньяміна стали класикою теорії фотографії.

Додаткова література

Аналізує «Коротку історію фотографії» та інші твори Вальтера Беньяміна у своїй книзі «Оповідач і філософ. Вальтер Беньямін» Володимир Єрмоленко.[5]

Примітки

  1. Беньямин, Вальтер (1996). Избранные эссе// Краткая история фотографии (російською). Москва: Медиум. с. 81.
  2. Беньямин, Вальтер (1996). Избранные эссе// Краткая история фотографии (російською). Москва: Медиум. с. 67.
  3. Беньямин, Вальтер (1996). Избранные эссе// Краткая история фотографии (російською). Москва: Медиум. с. 71.
  4. Беньямин, Вальтер (1996). Избранные эссе// Краткая история фотографии (російською). Москва: Медиум. с. 70.
  5. Єрмоленко, Володимир (2011). Оповідач і фіолософ.Вальтер Беньямін та його час (українською). Київ: Критика.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.