Коротка історія фотографії

Одним із ключових понять не лише «Короткої історії фотографії», а й загалом Беньямінової онтології та космології є поняття «аури». Аура за Беньяміном — це одноразовість та невідтворюваність твору мистецтва. У есей він пише:

«Аура — дивне сплетіння місця і часу; унікальне відчуття далі, як би при цьому близько предмет не був»[1]

Далі він розвитне це поняття у своєму есеї «Мистецький твій у добу його технологічної відтворюваності» (1936).

Щодо винайдення фотографії у тогочасному суспільстві панували різні думки. У своєму есеї Вальтер Беяньмін демонструє, як у консервативних колах на ранню фотографію реагували негативно. У виданні «Лейпцигер Анцайгер» писало:

«Прагнення зберегти плинність відображення — справа не тільки неможлива (…), але і одне бажання зробити це — богохульство. Людина створена по образу Божому, а образ Божий не може бути зафіксований ніякою машиною, створеною людськими руками».[2]

Проте у 1839 році, пише німецький дослідник, фізик Араго виступив в палаті депутатів як захисник винаходу Дагерра.

Вальтер Беньямін захоплюється фотографією. Він вбачає в ній щось магічне і нове, щось таке, що раніше не існувало. Він говорить:

«Техніка силі надати її твору магічну силу, яку для нас вже ніколи не буде мати намальована картина. (…) Спостерігач відчуває цікавість, що заставляє його шукати в такому зображенні найменшу іскру випадку, тут і тепер, яким дійсність наче пронизала характер зображення…»[3]

На думку дослідника новизна фотографії заставляє її зовсім по-іншому грати зі спостерігачем і впливати на нього, аніж інші образотворчі мистецтва:

Якщо картини зберігались вдома, то час від часу хтось питав, хто зображений на полотні. Однак за два три покоління ця цікавість згасає; картина зберігається лише як свідчення майстерності митця. З фотографією виникає щось нове і незвичне: в фотографії (…) залишається щось, (…)  що не перестає промовляти до нас…[4]

Вальтер Беньямін вважає, що «природа, обернута до об'єктиву — це не та природа, що перед нашими очима».[3]

Автор наводить приклад: усі ми маємо уяву про те, як ходить людина, але майже нічого не знаємо про положення тіла людини в ту долю секунди, коли вона лише починає робити крок. Фотографія ж своїми можливостями може спіймати цей момент і показати нам це положення. Фотографія, за словами В.Беньяміна, відкриває нам певне оптичне-несвідоме, схоже до того як сон розповідає про внутрішні несвідомі пориви та переживання.