Кортикостероїди
Кортикостероїди — загальна назва підкласу стероїдних гормонів, які виробляє виключно кора наднирників.
Пласт кори продукує близько 50 гормонів-кортикостероїдів, які класифікуються на 3 групи: глюкокортикоїди, мінералокортикоїди і статеві гормони.
Глюкокортикоїди
Глюкокортикоїди — гідрокортизон, кортикостерон, кортизон — активують розпад білків в клітинах тканин, підвищують вміст амінокислот в крові, активують дезамінування амінокислот печінки і перетворення їх у вуглеводи, унаслідок чого підвищується вміст глюкози в крові. Глюкокортикоїди посилюють також жировий обмін. Відносяться до протизапальних гормонів, оскільки вони пригнічують утворення антитіл, розвиток набряку, знижують проникність мембран. Глюкокортикоїди змінюють чутливість тканин до інших гормонів. Судини підвищують чутливість до катехоламінів. Незалежно від вказаних ефектів глюкокортикоїди: а) беруть участь в підтримці і регуляції активності головного мозку; б) поряд з іншими гормонами підтримують загальний артеріальний тиск і кровообіг в мозку.
Мінералокортикоїди
Мінералокортикоїди — альдостерон, дезоксикортикостерон змінюють проникність мембран клітин і активність транспортних систем натрію, тому зниження цих гормонів в крові, тканинах унаслідок послаблення їх реабсорбції в канальцях нирок. Секреція альдостерону посилюється зниженням концентрації натрію, веде до зменшення ниркового кровотоку, виділення реніна і з ангіотензиногену утворюється ангіотензин І, який в легенях перетворюється в ангіотензин ІІ, що викликає звуження судин і стимулює виділення альдостерону.
Статеві гормони
Статеві гормони — андрогени, естрогени, прогестерони — грають важливу роль тоді, коли статеві залози ще не функціонують або коли втрачають функціональну активність. Вони проявляють менш виражений, ніж андрогени статевих залоз, вплив на формування вторинних статевих ознак (оволосіння, окостеніння епіфізарних хрящів, розвиток м'язової тканини) у чоловіків і визначають формування лібідо і статеву поведінку у жінок.