Костопільський ґебіт

Косто́пільський ґебі́т, окру́га Косто́піль (нім. Kreisgebiet Kostopol) — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна з центром у Костополі, що існувала протягом німецької окупації Української РСР.

Kreisgebiet Kostopol
Костопільський ґебіт
Держава Німецька імперія
Райхскомісаріат Україна
Генеральна округа Волинь-Поділля
Уряд
 - Ґебітскомісар Ленерт[1]
Населення (1943)
 - Усього 175,401
Джерело: territorial.de

Історія

Округу утворено опівдні 1 вересня 1941 року[2] на території тодішніх Березнівського, Деражненського, Костопільського, Людвипільського і Степанського районів Рівненської області. Відповідно, Костопільський ґебіт поділявся на 5 німецьких районів: район Березне (нім. Rayon Beresno), район Деражне над Горинню (нім. Rayon Derashno/Horyn), район Костопіль (нім. Rayon Kostopol), район Людвипіль (нім. Rayon Ludwipol) і район Степань (нім. Rayon Stepan)[2] — які збігалися межами з п'ятьма передвоєнними радянськими районами: Березнівським, Деражненськиим, Костопільським, Людвипільським і Степанським. Комісаром ґебіту був камфюрер на прізвище Лоєнерт[3] (Ленерт[1]). Ґебіт підпорядковувався Рівненському суду[4]. На території гебіту з першої половини 1942 року діяв Рівненський господарський банк, який був одним із німецьких засобів економічного пограбування окупованих територій[5].

1 червня 1943 р. район Деражне над Горинню було перейменовано на район Злазне (нім. Rayon Slasno).[2] На районному рівні владу представляли районові управи. Керівниками управ німецька цивільна влада призначала місцевих осіб. Чиновників районного рівня призначав особисто Еріх Кох. Керівник району звітував перед гебітскомісаром за стан справ у районі та організацію роботи відділів. У структуру районової управи входило 12 секцій: адміністративна, шкільна і культурних справ, охорони здоров'я, ветеринарна, мірнича, правова, фінансова, постачання та сільського господарства, праці, господарських і постачальних підприємств, управління земельними ділянками та будинками, дорожня. Проте їхня кількість не була чітко визначеною. Приміром, у Костопільській районовій управі діяло 8 секцій: загальна, фінансова, агрономічно-господарська, комунікаційно-промислова, поліційно-адміністративна, суспільної політики та охорони здоров'я, ветеринарна, цивільного стану. Штат кожної секції налічував від 2 до 5 співробітників. Загалом у Костопільській управі в 1942 р. працювали 32 людини.

У Костополі виходила газета «Костопільські вісті», яка у липні-серпні 1941 мала назву «Самостійність». Збереглися випуски з 19 липня 1941 по 1943 рік. Її редактором до квітня 1942 був Григорій Рибак, з квітня 1942 по січень 1943 отець Роман Данилевич, розстріляний у 1943, а з липня 1943 — І. Мельничук. Видання мало 2 додатки: жіночий двотижневик «Українка» (відповідальний редактор о. Роман Данилевич, редактор Григорій Рибак) та щомісячна газета для шкільної молоді «Українська дитина», де редакторами були Поспелов (помер 5.12.1942), Григорій Рибак, о. Роман Данилевич, В. Ющук.[6]

14 січня 1944 року адміністративний центр округи місто Костопіль зайняли радянські війська.

Склад

Адміністративно до складу гебіту входило 5 районів[7]:

РайонПлоща, км²Населення, осіб
Березнівський район898 км²42 836
Деражнянський район655 км²35 003
Костопільський район553 км²31 468
Людвипільський район898 км²39 592
Степанський район530 км²26 497

Примітки
  1. С. С. Іванов. Регламентація життя населення Волині в роки німецької окупації
  2. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874—1945. (нім.)
  3. Олійник та Завальнюк, 2012, с. 260.
  4. Олійник та Завальнюк, 2012, с. 263.
  5. Олійник та Завальнюк, 2012, с. 109.
  6. Періодичні видання на окупованій території України в 1941—1944 роках
  7. Олійник та Завальнюк, 2012, с. 257.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.