Коце Солунський

Коце Солунський народився 30 березня 1922 року в місті Прилепі.

Закінчив філософський факультет Скопського університету.

Коце Солунський — активний учасник Народно-визвольної війни 1941-45 років (під час Другої світової війни), був комісаром бригади[1].

Працював редактором прилепського літературного часопису «Устремління» („Стремеж“).

Прозаїк був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1961 року, якийсь час очолював її.

Також Коце Солунський був членом Македонського ПЕН-центру.

Помер 3 травня 2007 року в столиці вже незалежної македонської держави місті Скоп'є.

К. Солунський є автором багатьох оповідань та сценаріїв для кіно, а також низки біографічних есе і книг.

Бібліографія:

• «Не заметені сліди» (Трагите не се завеани, роман, 1960);
• «Друга македонська» (Втората македонска, повість, 1963);
• «Бунт і молодість» (Бунт и младост, біографічні портрети, 1965);
• «Мирче Ацев» (романізована біографія, 1968);
• «Божана» (радіо-драма, 1970);
• «Смолоскип» (Факелот, драма, 1971);
• «Кузман» (романізована біографія, 1973);
• «Завіяні сліди» (Трагите се завеваат, роман, 1983);
• «Бале» (романізована біографія, 1984);
• «Сліди Раде Металеця» (Трагите на Раде Металец, романізована біографія, 1984);
• «Михайло Апостольський» (Михајло Апостолски, романізована біографія, 1993);
• «Іскри» (Искри, поезія, 1998), «Незабутнє» (Незаборав, поезія, 1998).

Українською мовою оповідання Коце Солунського «Щоденник пошепки» переклав Андрій Лисенко (увійшло до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).

Коце Солунський за свою літературну творчість має низку місцевих нагород і визнань, зокрема премії „13 ноември“ (премія міста Скоп'є за роман «Не заметені сліди»), „1 май“, „4 юли“[2].

• Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 361.