Кошерське князівство
Кошерське (Каширське, Коширське) князівство — удільне васальне князівство 14-16 ст. у Великому князівстві Литовському (від 1569 — Речі Посполитій). Включало землі на Волині з центром у місті Кошерськ (Волинська область, Україна), охоплюючи Кошерський повіт Волинського воєводства. Правили князівством Ольгердовичі, Сангушки, Красіцькі.
| |||||||||||||||||||||||||
Історія
Князівство було утворено близько 1387 року внаслідок надання уділу Федору Ольгердовичу великим князем Волинським Любартом. Проте воно стало складовою частиною Ратненського князівства. Втім воно не було спадковим, а лише пожиттєвим. Його столицею стало старовинне містечко Кошерськ (нині городище між Старими й Новими Кошарами в Ковельському районі). У 1433 році Кошерське князівство разом з Ратненським перейшло до роду Санґушків.
У 1443 році виокремилося в самостійний уділ. Першим його правителем став Іван-Борис Сангушкович, після його смерті у 1475 році князівство успадкував його брат Олександр Сангушкович. Поступово князівство зміцнювалося й розширювалося. Найбільшого розквіту досягло за князя Андрія Сангушки.
У 1534 році князівство перешло до спадкоємців, правнуків Олександра Сангушковича, які писалися Сангушковичі-Кошерські, а потім Сангушки-Кошерські. У 1560-х років відбувається поступове обмеження автономії князівство, чому його володарі особливо не опиралися, більше уваги приділяючи накопиченню посад й маєтностей.
Останнім кошерським князем був Адам Олександр Сангушко (1601—1653), який перейшов у католицизм і був одним з сенаторів, які впливали на політику Речі Посполитої. Дітей не мав і тому родина Сангушків-Кошерських вигасла, а князівство відійшло до Мартина Костянтина Красіцького, який переніс адміністративний центра до містечка Камінь, який став зватися Камінь-Каширський. В роду польських магнатів Красіцьких як звичайне велике земельне володіння перебувало до 1793 року, коли було ліквідовано російським урядом після Другого поділу Речі Посполитої.
Управління
Князі не підлягали місцевій адміністрації (повітовій чи воєводській), лише в деяких питаннях великому князю литовському чи польському королю. Тут безроздільно панувало князівське право (лат. jus ducale), завдяки чому вона фактично перетворилася на державу в державі. Суверенність землеволодіння відносилася до засадничих елементів княжого права. Також правителя Кошерського князівства виводили власні збройні загони (почти) під родовим гербом, і корогвами Волинського воєводства.
Джерела
- Войтович Л. В. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у XII—XVI ст. історико-генеалогічне дослідження. — Львів, 1996. — С.137—140
- Дещо про вік Каменя-Каширського і його назву[недоступне посилання з липня 2019]