Ковельський район

Район створено відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року. До його складу увійшли: Ковельська, Любомльська міські, Голобська, Люблинецька, Головненська, Заболоттівська, Ратнівська, Старовижівська, Луківська, Турійська, Шацька селищні, Велицька, Дубівська, Колодяжненська, Поворська, Вишнівська, Рівненська, Велимченська, Забродівська, Самарівська, Дубечненська, Сереховичівська, Смідинська сільські територіальні громади[2][3].

Раніше територія району входила до складу Ковельського (1940—2020), Любомльського, Ратнівського, Старовижівського, Турійського, Шацького районів, ліквідованих тією ж постановою[3].

Перші люди прибули на територію сучасного Ковельського району в кам'яний вік. Вони належали до фінських племен[4][5]. Ковельський район розташований в особливій поліській зоні — по обох берегах Прип'яті. Значна частина цієї площі понижена. У давнину, особливо в «вологі роки», в багатьох місцях пройти було практично неможливо. Тому первісні люди селилися в основному над озерами, річками або болотами в високих піщаних і сухих місцях. Такі дюни відомі біля озер Тур, Самари, сіл Хабарище, Залухів інших. Тут були виявлені стоянки післяльодовикового періоду, епохи неоліту, мідного віку і поселення доби бронзи[6].

Тубільним населенням цієї місцевості довгий час були балтські та фінські племена. Приблизно коло 250 р. н. е. їх почали асимілювати слов'яни[4].

У X—XII століттях територія сучасного району входила до складу Київської Русі. У другій половині ХІІ ст. землі увійшли до Волинського, а в 1199 році — до Галицько-Волинського князівства.

Із 1340 року Ковельщина відійшла під владу Литви, а після Люблінської унії 1569 року — Польщі. Після Люблінської унії 1569 ро­ку шляхетська Польща захоплює всю Волинь і створює Волинське воє­водство, де проводить політику національного і релігійного пригноб­лення.

Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького на Ковельщині діяв об'єднаний загін повсталих селян і міщан на чолі з Колодкою.

З другим поділом Польщі 1793 року частина Східної Волині ві­дійшла до складу Російської імперії, а в 1795 році, після третього поділу, — вся Західна Волинь увійшла до Росії. Була утворена Во­линська губернія[7].

Під час Революції 1917—1920 років Ковель п'ять разів йшов рука об руку між ворогуючими сторонами. Однак українська влада Ковеля проіснувала недовго. З середини вересня 1920 року польські війська окупували місто. Ковель став округом Волинського воєводства Польської держави.

4 грудня 1939 р була утворена Волинська область, в яку увійшли Ковельська область (17 січня 1940 р — район) та її центр в Ковелі. На референдумі 1 грудня 1991 92 % виборців проголосувало за відновлення незалежності України[7].