Крайовий виділ

Крайовий виділ — виконавчий і керівний орган Галицького крайового сейму, який діяв на підставі Крайового статуту для Галичини 1861 р.

Складався з 6 членів, їх заступників і канцелярії. Членів виділу обирав сейм:

• 3 — від курій;
• 3 — від повного складу.

Всі вони працювали на постійній основі, були зобов'язані проживати у Львові, отримували за свою працю грошові винагороди. Кожний член очолював певний департамент.

До компетенції виділу входили: організація роботи сейму, право законодавчої ініціативи, представлення ухвал сейму до санкціонування цісарем, управління майном, крайовими ресурсами та фундаціями, контроль над діяльністю повітових і громадських рад.

Засідання виділу відбувалися двічі на тиждень під головуванням маршалка сейму, який входив до виділу як сьомий член, але не брав участі в голосуванні, окрім випадків рівності голосів.

Формування виділу відбувалося без урахування національного фактору: українці мали в його складі максимально одного члена та одного заступника. Унаслідок сеймової виборчої реформи 1914 р. чисельність виділу передбачалося збільшити до 8 членів, а українцям гарантувалося 2 місця.